(044) 279-22-56 екскурсії

(044) 278-26-20

  • Українська
  • English

Виставка «Судак – Сугдея – Солдайя: на перехресті світів»

Виставка «Судак – Сугдея – Солдайя: на перехресті світів»

Запрошуємо на урочисте відкриття виставки «Судак – Сугдея – Солдайя: на перехресті світів» у музеї «Будинок митрополита» Національного заповідника «Софія Київська» (Київ, вул. Володимирська, 24) 28 вересня о 15.00.

У 2018 р. виповнюється 150 років (1868) від того часу, як Судацькою фортецею почало опікуватись Одеське товариство історії і старожитностей та 60 років (1958) як Судацька фортеця на правах відділу увійшла до складу Національного заповідника «Софія Київська». Таким чином, унікальний комплекс пам’яток середньовічної археології та архітектури ІІІ – XVIII ст. на південно-східному узбережжі Кримського півострова можна вважати одним з перших історико-архітектурних заповідників на території України.

Портове місто Судак як магніт притягувало до себе насельників степу, турок-сельджуків, генуезців, венеційців, вірмен та турок-османів; значний період часу цей регіон знаходився під потужним впливом грецько-візантійської культури. Всі вони залишили матеріальні свідчення свого перебування на півострові.

 Мета виставки «Судак – Сугдея – Солдайя: на перехресті світів»: наочно проілюструвати на прикладі Судацької фортеці інтеркультурні контакти, відбитком яких є артефакти, представлені в експозиції. На виставці експонуються матеріали з фондів Національного заповідника «Софія Київська», Археологічного музею КНУ імені Тараса Шевченка, Інституту рукопису НБУ ім. В.І. Вернадського, Державного архіву м. Генуя (Італія), приватних колекцій.

Історія Судака налічує понад 1800 р. В експозиції представлено копію з синаксаря, де на полях, зберігся текст: «Побудована фортеця Сугдеї в 5720 [212] р., і минуло від заснування Сугдеї донині, тобто до 6804 [1296] р., 1084 роки». Первісна фортеця була збудована за дуже короткий час і проіснувала недовго. Життя на її руїнах відродилось лише у другій половині VII ст., про що свідчать археологічні знахідки, представлені в експозиції.

Вигідне географічне розташування Сугдеї стало важливим чинником швидкого освоєння місцевості. У портовій бухті Судака — Лімена-Кале у другій половині VII ст. починає функціонувати візантійський порт.

На початку VIII ст. Сугдея стає єпископською кафедрою, що в середньовічному розумінні надавало Сугдеї статус міста. Одним з перших ієрархів Сугдеї був єпископ Стефан, житіє якого є головним джерелом ранньосередньовічної історії міста.

Х-ХIII ст. — період найвищого розвитку міста, яке стає значним торговим центром Таврики і всього Північного Причорномор’я.

У 1204 р. після падіння Візантійської держави Сугдея входить до складу Трапезундської імперії та на деякий час стає ареною трапезундсько-сельджукського військового та економічного протистояння.

27 січня 1223 р. під мурами Судака вперше з’явилися монгольські війська. З утворенням Золотоординської держави, місто попадає в залежність від неї. Нова влада тривалий час залишає незмінною форму його адміністративного устрою, тому, що була зацікавлена у торгівельних відносинах Судака, які сягали Іберійського півострова та Єгипту.

З середини XIII ст. на ринки Чорноморського узбережжя проникають торговці з Венеції і Генуї. Їх приваблювали вигідні умови торгівлі, що склалися тут після утворення Монгольської імперії. Експозиція містить предмети побуту, імпортовані з  регіону Генуї у ХІІІ ст.

За часів правління хана Узбека (1313-1341 рр.) золотоординські намісники Криму під приводом релігійної боротьби вигнали з міста християнське населення і наказали знести фортечні стіни.

19 липня 1365 р. генуезький загін займає фортецю Сугдеї. Починається відбудова міста і фортеці. В експозиції представлені фотографії будівельних плит, які збереглися in situ на фортифікаційних спорудах Судацької фортеці. Про архітектурні об’єкти генуезької Солдайї розповідають інформаційні планшети. Їх доповнюють акварельні малюнки 1950-х років, виконані архітекторами-реставраторами.

У 1475 р. Судак підпадає під владу Османської імперії. Протягом ще 200 років він залишався великим містом, але згодом, переважно з економічних причин, мешканці залишають його. З другої половини XVII ст. Судак перетворюється  на невеличе селище.

Після російсько-турецьких воєн у 1798-1801 рр. у Судацькій фортеці був розквартирований гарнізон, для якого під час будівництва казарм остаточно зруйнували рештки середньовічних споруд на території.

Припинити поступове руйнування фортеці, почати її дослідження та відродження вдалося завдяки особистостям,. які розуміли її історичне значення. Окремий розділ виставки присвячено дослідникам історії та археології Судацької фортеці.

Судацька фортеця – не лише свідок, а й учасник взаємодії та протистояння племен, народів та імперій, яскравим підтвердженням чого є представлені на виставці артефакти.