Меч Святого Благовірного гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного

Меч Святого Благовірного гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного

20 квітня 2022 р. виповнюється 400 років з дня упокоєння Святого Благовірного гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного (1582 – 20.04.1622). Його канонізація була затверджена рішенням Священного Синоду Помісної Української православної церкви (ПЦУ) від 21 серпня 2020 р.

З цієї нагоди у Софійському соборі експонується копія меча гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного, оригінал якого зберігається у Музейному комплексі «Королівський замок на Вавелі» (Краків, Польща). Копія меча Святого Благовірного гетьмана була виготовлена у 2019 р. і зберігалася на флагмані Військово-Морських сил Збройних сил України – фрегаті «Гетьман Сагайдачний». 4 березня 2022 р. міністр оборони України Олексій Резніков повідомив про втрату флагмана у порту Міста-героя України Миколаєва: «Командир флагману ВМСУ виконав наказ затопити корабель, щоб фрегат «Гетьман Сагайдачний», який перебував на ремонті, не дістався ворогу. Важко уявити більш складне рішення для мужнього воїна та всієї команди». Врятований з фрегату «Гетьман Сагайдачний» меч прибув до серця столиці України – Софійського собору у Києві. Його перебування у головному храмі країни стало можливим завдяки звитяжній перемозі українського народу над окупаційною армією Російської Федерації у Битві за Київ (24.02.2022 – 2.04.2022).

Гетьман Війська Запорозького Петро Конашевич Сагайдачний (1616-1622) – знакова постать як для військової, так і для церковної історії України. У 1617-1618 рр. він став справжнім героєм війни, яку Річ Посполита, до якої входили українські землі, вела з Московським царством. Під час облоги Військом Запорозьким Москви, біля стін Кремля гетьман Сагайдачний зійшовся у героїчному двобої з московським воєводою Василем Бутурліним та ударом буздугана (різновид булави з шипами) збив його з коня. Виснажений осадою московський цар погодився на важкий мирний договір. Відповідно до Деулінського перемир’я (1.12.1618) до складу Речі Посполитої повернулися українські землі Чернігово-Сіверщини, за які Військо Запорозьке проливало кров від самого початку війни. До України гетьман Петро Сагайдачний повертався справжнім тріумфатором. Очевидець цих вікопомних подій Якуб Собеський змалював зворотній шлях гетьмана-переможця: «Обтяжений багатою здобиччю, зробив він своє ім’я пострахом для цілої Московщини, і з плачем від таких бід і нещасть бачила вона, як його руки забирали її речі, її багатства, і, лементуючи, рахувала ті натовпи бранців різного стану, різного віку, чоловіків і жінок, що йшли за його колісницями, за його обозом».

Утім, меч Святого Благовірного гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного перш за все є символом головної місії справжнього воїна-християнина – оборони рідної Землі від загарбників.

Історія меча, що зберігається у Вавельському замку, сягає далекого XIII ст. Саме тоді був виготовлений його клинок. На внутрішній стороні клинка частково зберігся напис: «…1426 + мужністю цього меча наша земля Кульменська» (переклад з лат.). Початково історія меча була пов’язана з польським містом Хелмно. Засновник Речі Посполитої Король Польський і Великий князь Литовський та Руський Володислав II Ягайло у славнозвісній Грюнвальдській битві 1410 р. здобув блискучу перемогу над силами Тевтонського ордену. Експансія лицарів ордену на схід була назавжди зупинена. Це надихнуло шляхтичів Хелмнської (Кульменської) землі повстати проти окупантів-тевтонів. На знак своєї відданості королю Ягайлу вони подарували йому меч. Саме так він опинився у зброярні Вавельського замку у Кракові – столиці Речі Посполитої.

У XVI ст. Річ Посполита (з лат. – Республіка), що об’єднувала польський, литовський та український народи, перетворилася на найбільшу за територією державу Європи. Вона мала тісні культурні зв’язки з державами Західної Європи, зокрема – з Італією. Прикметно, що дружиною короля Сигизмунда I Старого була Міланська герцогиня Бона Сфорца (1494-1557). Саме у XVI ст. меч зі зброярні Вавельського замку отримав «друге життя». Для нього був виготовлений новий ефес (напівзакритого типу з дужками і щитовидною гардою) у стилі пізнього італійського ренесансу. Орнаментика оздоблення меча вражає. На захисному щитку гарди золотою і срібною насічкою відтворена сцена з біблійної притчі про суд царя Соломона. На грибоподібній частині верхів’я – погруддя воїна в шоломі, ймовірно – бога війни Марса.

У часи Петра Сагайдачного українські землі Речі Посполитої були територією постійної війни –  Україна потерпала від загарбницьких набігів ординців з Кримського ханства. Святий Благовірний гетьман уславився морськими походами до Криму наслідком яких стало звільнення тисяч християнських бранців. Цей досвід допоміг гетьману у головній битві його земного життя. Пам’ять про неї викарбовано золотими літерами на зовнішньому боці клинка меча з Вавельського замку:

«ВЛАДИСЛАВ+Конашевичу Кошовому під Хотином проти Османів» (переклад з лат).

Вторгнення циклопічної 150-тисячної армії турецького султана Османа II в українські землі було зупинено під Хотином у 1621 р. Гетьман Петро Сагайдачний привів до фортеці майже 50-тисячну козацьку армію. Саме вона відіграла вирішальну роль у перемозі об’єднаного війська Речі Посполитої над переважаючими силами загарбників. У нагороду за мужність королевич Володислав IV нагородив гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного лицарським мечем з королівської зброярні. Ймовірно тоді на меч і було нанесено дарчий напис.

За іронією долі саме у переможній Хотинській битві Святий Благовірний гетьман отримав важке поранення, після якого не прожив і року. Він був похований на теренах Богоявленського Києво-Братського монастиря у Києві. Прикметно, що у XVII ст. цей монастир називали «монастир Сагайдачного» – гетьман був його ктитором. Більше того, у 1620 р. все Військо Запорозьке на чолі з Сагайдачним вступило до Київського братства. Тим самим гетьман продемонстрував  розуміння справжнього ідеалу європейського лицарства – служіння мечем у ім’я Христа. Вінцем же церковної політики Петра Сагайдачного став політичний супровід відновлення православної Київської митрополії. Як відомо, після Берестейської унії 1596 р. Православна Церква в Україні не мала власних єпископів. У 1620 р. Єрусалимський патріарх Феофан під час відвідин Києва висвятив на Київську митрополію Йова Борецького, та п’ятьох єпископів на катедри. Відтоді православ’я в Україні зажило повнокровним життям.

Отже, саме завдяки Святому Благовірному гетьману Петру Конашевичу Сагайдачному на початку XVII ст. сформувалися два важливих чинники творення української державності ранньомодерної доби: відродження української православної Церкви, і, здобутий у бою, беззаперечний, загальноєвропейський авторитет українського професійного війська. Тридцять років потому, у полум’ї Хмельниччини народилася нова держава – Гетьманщина.

Історія має здатність повторюватися. І на очах нашого покоління героїчна доба Сагайдачного знову «ожила». У 2019 р. Православна Церква в Україні отримала статус автокефалії (канонічної та незалежної). А вже сьогодні Збройні Сили України здобувають загальносвітове визнання у переможних битвах російсько-української війни. Війни, у полум’ї якої народжується нова Україна – вільна, демократична, потужна, європейська держава.

 

Sword of the Holy Right-Believing Hetman

Petro Konashevych Sahaidachnyi

April 20, 2022 marks the 400th anniversary of the repose of the Holy Hetman Petro Konashevych Sahaidachnyi (1582 – April 20, 1622). His canonization was approved by the decision of the Holy Synod of the Local Ukrainian Orthodox Church (OCU) on August 21, 2020.

On this occasion, a copy of the sword of Hetman Petro Konashevych Sahaidachnyi is exhibited in St. Sophia Cathedral, the original of which is kept in the Wawel Royal Castle Museum Complex (Krakow, Poland). A copy of the sword of the Holy Faithful Hetman was made in 2019 and was stored on the flagship of the Navy of the Armed Forces of Ukraine – the frigate “Hetman Sahaidachnyi”. On March 4, 2022, the Minister of Defense of Ukraine Oleksii Reznikov announced the loss of the flagship in the port of Mykolaiv, the Hero City of Ukraine: “The commander of the flagship of the Ukrainian Navy complied with the order to sink the ship so that the frigate “Hetman Sahaidachnyi”, which was under repair, did not reach the enemy. It is difficult to imagine a more complex solution for a brave warrior and the whole team”. The sword rescued from the frigate “Hetman Sahaidachnyi” arrived in the heart of the capital of Ukraine – St. Sophia Cathedral in Kyiv. Its location in the main church of the country became possible thanks to the triumphant victory of the Ukrainian people over the occupying army of the Russian Federation in the Battle of Kyiv (February 24, 2022 – April 2, 2022).

Hetman of the Zaporizhian Sich Petro Konashevych Sahaidachnyi (1616 –1622) is an iconic figure for both the military and church history of Ukraine. In 1617 – 1618 he became a real hero of the war that the Polish-Lithuanian Commonwealth (which included Ukrainian lands) waged with the Tsardom of Muscovy. During the siege of the Zaporizhian Sich of Moscow, near the Kremlin walls, Hetman Sahaidachnyi met in a heroic duel with Moscow voivode Vasilii Buturlin and knocked him off his horse with a buzdugan (a kind of mace with spikes). Exhausted by the siege, the Moscow tsar agreed to a difficult peace treaty. According to the Truce of Deulino (December 1, 1818), the Ukrainian lands of Chernihiv-Sivershchyna returned to the Polish-Lithuanian Commonwealth, for which the Zaporizhian Sich shed blood from the very beginning of the war. Hetman Petro Sahaidachnyi returned to Ukraine as a real triumphant. An eyewitness to these memorable events, Jakub Sobieski, described the return road of the victorious hetman: “Overloaded with rich booty, he made his name a threat to all of Muscovy, and with tears of such misery and misfortune it saw his hands take away her belongings, its wealth, and, lamenting, counted those crowds of captives of various classes, men and women of all ages following his chariots, his convoy.”

However, the sword of the Holy Right-Believing Hetman Petro Konashevych Sahaidachnyi is first of all a symbol of the main mission of a true Christian warrior – to defend his native land from invaders.

The history of the sword, preserved in the Wawel Castle, dates back to the 13th century. It was then when his blade was made. On the inner side of the blade the inscription is partially preserved: “… 1426 + courage of this sword our land Kulm” (translated from Latin). The history of the sword was originally associated with the Polish city of Chelmno. The founder of the Commonwealth, King of Poland and Grand Duke of Lithuania and Rus Wladyslaw II Jagiello, won a brilliant victory over the forces of the Teutonic Order in the famous Battle of Grunwald in 1410. The expansion of the Knights of the Order to the east was stopped forever. This inspired the nobles of Chelmno (Kulm) to rebel against the Teutonic occupiers. As a sign of their devotion to King Jagiello, they presented him with a sword. That’s how it found itself in the armory of the Wawel Castle in Krakow – the capital of the Commonwealth.

It is noteworthy that King Sigismund I the Old was married to the Duchess of Milan Bona Sforza (1494–1557). Exactly in the 16th century the sword from the armory of the Wawel Castle received a “second life”. A new hilt (semi-closed type with side rings and shield-shaped guard) was made for him in the style of the late Italian Renaissance. The ornamentation of the sword decoration is impressive. A scene from the biblical parable of King Solomon’s judgment is reproduced on the protective shield of the guard in gold and silver. On the mushroom-shaped part of the pommel is a bust of a warrior in a helmet, probably the god of war Mars.

In times of Petro Sahaidachnyi, the Ukrainian lands of the Commonwealth were the territory of constant war – Ukraine suffered from the invading raids of the Horde from the Crimean Khanate. The Holy Faithful Hetman became famous for his sea campaigns to the Crimea, which resulted in the release of thousands of Christian captives. This experience helped the hetman in the main battle of his earthly life. The memory of this battle is engraved in gold letters on the outside of the sword blade from Wawel Castle:

“Wladyslaw + Konashevych Koshovyi near Khotyn against the Ottomans” (translated from Latin).

The invasion of the gigantic 150,000-strong army of the Turkish Sultan Osman II into Ukrainian lands was stopped near Khotyn in 1621. Hetman Petro Sahaidachnyi led a nearly 50,000-strong Cossack army to the fortress. It exactly played a decisive role in the victory of the united army of the Commonwealth over the overwhelming forces of the invaders. As a reward for courage, Prince Wolodyslaw IV awarded Hetman Petro Konashevych Sahaidachnyi with a knight’s sword from the royal armory. Probably then a gift inscription was inscribed on the sword.

Ironically, it was in the victorious Battle of Khotyn that the Holy Hetman was severely wounded, after which he did not live a year. He was buried on the territory of the Epiphany Brotherhood Monastery in Kyiv. It is noteworthy that in the 17th century this monastery was called “Sahaidachnyi Monastery” – the hetman was its founder. Moreover, in 1620 the whole Zaporizhian Sich led by Sahaidachnyi joined the Kyiv Brotherhood. In this way, the hetman demonstrated an understanding of the true ideal of European chivalry – the service of the sword in the name of Christ. The crown of Petro Sahaidachnyi’s church policy was the political support of the restoration of the Orthodox Kyiv metropolitanate. As we know, after the Union of Brest in 1596, the Orthodox Church in Ukraine did not have its own bishops. In 1620, during a visit to Kyiv, Patriarch Theophanes of Jerusalem ordained Yov Boretsky to the Kyiv metropolitanate and five bishops to the cathedral. Since then, Orthodoxy in Ukraine has lived a full-blooded life.

Thus, at the beginning of the 17th century it was thanks to the Holy Right-Believing Hetman Petro Konashevych Sahaidachnyi that two important factors in the creation of Ukrainian statehood in the early modern period were formed: the revival of the Ukrainian Orthodox Church, and the undisputed, pan-European authority of the Ukrainian professional army gained in battle. Thirty years later, in the flames of Khmelnytskyi region, a new state was born –  the Hetmanate.

History has a tendency to repeat itself. And in the eyes of our generation, the heroic age of Sahaidachnyi came to life again. In 2019, the Orthodox Church of Ukraine received the status of autocephaly (canonical and independent). And today the Armed Forces of Ukraine are gaining worldwide recognition in the victorious battles of the Russian-Ukrainian war. A war in the flames of which a new Ukraine is being born – a free, democratic, powerful, European state.