Zaporoviensem conventorum

I

Religionem in Ucraina oportet esse solam et unam/ orthodoxae orientalis confessionis, qua sicut/ semel pro semper, ab apostolica sede Constanti/nopolitana gens Cosacica, tunc vocata Cosarica,/ instituta et clarificata, ita in perpetuum sub/ oboedientia [obedientia] eiusdem sedis apostolicae respectu/ sacrorum maneat, nullamque exoticam religio-/nem admittat, cui pro munere ministerii sui/ invigilet dux, fundarique ac promulgari/ non permittat, praecipue autem iudaismo, quem ex-/tirpare// de Ucraina curabit.

IІ

Ucrainensium, ad flumen Slucz/ terminatorum, ac pactis conventis [conuentis] confirmatorum,/ ne in posterum post finitum bellum violetur, impen-/sam de hoc aget dux curam, supplicabitque ad s[erenissim]am/ r[egi]am m[aiesta]tem Sueciae [Sveciae], ut sua maiestas [majestas] tamquam [tanquam]/ tutor et protector noster, nemini permittat, non so-/lum legibus et libertatibus, verum enim vero et/ confiniis Ucrainensibus vim inferre, ditionique/ exoticae appropriare. Insuper peracto bello, tenebi-/tur dux pro munere ministerii sui impertiri/ apud s[erenissim]am r[egi] am m[aiesta]tem Sueciae tantam gratiam/ et clementiam, virtuti pactorum conventorum/ innixam, ut sua maiestas, Exercitum Zapo-/roviensem [Zaporouiensem]// gentemque Rossiacam, quam semel in tutelam et pro-/tectionem suam suscepit, numquam [nunquam]dimittat cum/ serenissimis successoribus suis, qui et titulo/ et actu aeviterne [aeuiterne] protectores Ucrainae permanere/ ne abnuant, omni virium et conatuum intensio-/ne curare hoc dux non praetermittat, parem/ etiam adhibebit curam, circa recompensam/ damnorum hostili Moscovitica manu Ucrai-/nae illatorum, et eliberationem captivorum [captiuorum]/ in Moscovitico dominio et Suecico re-/gno degentium.

III

Quoniam et origo genealogica, et stricta/ vicinitatis amicitia cum invicta [inuicta] gente Scy-/thica, ab antiquo Cosacos accopulat, igitur/ pro meliori et fortiori Patriae nostrae securi-/tate// curabit dux apud serenissimum hanum/ veterem cum dominio Crimensi confrater-/nitatem, colligationem armorum et confirma-/tionem aeviterni [aeuiterni] foederis renovare [renouare].

IV

Quando s[erenissim]a r[egi]a m[aies]tas Sueciae felicibus armis/ compellet intrare Moscum tractatus almae pa-/cis, tunc dux impendet sollicitas [solicitas] curas, ut/ omnia avulsa [auulsa] ab Exercitu Zaporoviensi, prae-/sertim bona immobilia privilegiata, circa/ flumina Borysthenis, Samarae et Boh/ situata, iterum redeant ad suos possesso-/res, a quibus vi a Moscis illata recesse-/runt, et contra leges eidem Exercitui iu-/ratas, in erectionem fortalitiorum Mosco-/viticorum// successerunt, cum publico praefati Exercitus/damno et iniuria, quae fortalitia ut demolian-/tur, cura huius dux non aggravabitur.

V

Civitas Trechtemirow, ubi antea fuerat xenodochium/ Exercitus Zaporoviensis [Zaporouiensis], et oppida Perevoloczna/ ac Kereberda cum traiectibus et omnibus/ accidentiis, fortalitium Kodacense, fluvius [fluuius]/ Borysthenis a Perevoloczna usque ad inferiores/ suas partes, fluvius [fluuius] Boh, campestriaque flumina/ et fluvioli [fluuioli] meatibus suis usque Oczakoviam/ extensi, fluvius [fluuius] Worsklo cum aggeribus/ et molendinis, secundum antiqua iura [jura] et/ privilegia [privigilegia], in perpetuum spectent possessionem/ Zaporoviensium.

VI

Dux in publicis, ubi agitur de communi Patriae// integritate, nihil privata agat authoritate, sed/ cum consilio generalium, colonellorum, genera/ liumque consiliariorum, qui constituendi sunt in/ omni chiliarchatu, singuli viri emeriti, pru-/dentes et muneris huius capaces, instituique/ debent tria consilia generalia omni anno ab-/solvenda [absoluenda], primum [1mum] inter festa Nativitatis [Natiuitatis] Chri-/sti, secundum [2dum], inter festa Paschatis, tertium [3tium]/ ad solemnitatem [solennitatem] Protectionis Beatissi//mae Virginis Mariae, quae consilia/ publico peragant[u]r congressu ad latus/ ducis, in praesentia ablegatorum Za-/poroviensium. Ad [eo]que generales officia-/les, colonelli et generales consiliarii, tamqu[am] [tanquam]/ status ministri omni gaudeant, auctoritate [authoritate]/ et observantia [obseruantia], nec serviliter [seruiliter] a duce tra-/ctentur.//

VII

Si aliquis ex generalibus officialibus, colonellis,/ generalibus consiliariis, insignibus Exercitus/ Zaporoviensis commilitonibus, et ipsis gre-/gariis militibus, supremum ducis sui ho-/norem laederet, sive aliam culpam subiret,/ tunc tales criminis reos non debet dux/ punire privata authoritate et vindicta,/ sed generali suo iudicio.

VIII

Servi ducis domestici, nec referendarios, nec/ ablegatos se in publicis Patriae et exercitus/ negotiis agant, sed generales officiales in his,/ muneri suo attendant.

IX

De antiqua lege et more, constituetur in paci-/ficata Patria ad latus ducis thesaurarius// generalis, iuramento ad fidelitatem obligatus,/ qui possit ministerio suo uti, non ad privatum [priuatum]/ sed ad publicum commodum. Pari modo et/ particulares thesaurarii, in quolibet chi-/liarchatu constituentur, dependentes a the-/saurario generali.

X

Quoniam contra leges Patrias et iura liber-/tatis d[omini] d[omi]ni colonelli, centuriones, ceterique [caeterique]/ praesides imponunt tam cosacis, quam gre-/gario populo multa gravamina, cogendo ip-/sos violento impulsu ad muniendos agge-/res, ad arandum, metiendum, ceteraque [coeteraque] dome-/stica sua opera, nulla habita ad ipsos rela-/tione et possessione, quo actu multa sunt// depopulata oppida et pagi; igitur dux curabit/ tantos abusus exstirpare [extirpare], ad pristinumque statum/ populum et milites gregarios reducere. Sed/ neque dux colonellos, pretii appetitu ductus, con-/stituet, populoque violenter praeponet, verum/ liberis vocibus et votis electos, ducali au-/ctoritate [authoritate] confirmabit.

XI

Viduae – militum uxores, cum sua orbata fami-/lia, domus militum, et uxores ipsorum,/ in absentia maritorum militiam peragentium,/ omni gaudeant libertate, ad nullaque tributa/ adigantur.

XII

Quando Dominus virtutum arma s[erenissim]ae r[egi]ae m[aiesta]tis// felici victoria benedixerit, illisque Ucrainam ab/ immani Moscovitica servitute liberaverit [liberauerit],/ tunc dux ex publico laudo per commissa-/rios generalem peraget revisionem/ omnium villarum, aliarumque Exercitus Za//poroviensis ditionum, quae ab urbibus in/ variam recesserunt possessionem, cum publico/ civium [ciuium] gravamine [grauamine].

XIII

Civitas [Ciuitas] metropolitana Kiioviae [Kijouiae], ceteraeque [caeteraeque]/ civitates [ciuitates] Ucrainenses, cum magistratibus/ suis, iuribus et privilegiis integerri-/me gaudeant in perpetuum.

XIV

Quoniam arendae, pro solvendo com-//paniensibus et serdiucensibus stipendio/ constitutae, atque subsistentiae hibernales [hybernales], pro pu-/blico gravamine [grauamine] a gregario censentur populo,/ igitur tanta deponantur onera, annihilenturque/ arendae et hibernales [hybernales] repartitiones, pacifi-/cata autem Patria, consuletur de erigendo pu-/blico aerario et de quantitate copiarum sti-/pendiarii militis.

XV

Invaluit in Ucraina aggravans [aggrauans] populum consuetudo,/ quod euntes et redeuntes per pagos et oppida, in pri-/vatis et publicis negotiis missi, multorumque pri-/morum et officialium servi, aliquando autem et/ ipsi officiales ac primores, sine remorsu con-/scientiae, non erubescant exigere victum, et pro/ servis amictum, varios potus, pecunias, pro-//vehendis curribus et famulis equos et cosa//corum comitatus, insuper ruinata impedimen-/ta reparant, sumptu civitatis [ciuitatis] huius, per quam/ pr[ae]fixum sibiabsolvunt [absoluunt] iter, necessariisque/ pro viatico ut praesides urbis provideant [prouideant],/ vi adigunt, et multa alia incommoda, dam-/na et extorsiones innumeras inferunt./ Omni ergo arte, et qua pollet activitate,/ curabit dux tantos abusus exstirpare [extirpare],/ universalibusque [uniuersalibusque] suis prohibere.

XVI

Inter cetera [coetera] gravamina [grauamina] sub quibus gre-/garius populus ingemiscit, augentur ipsi/ sine compassiva [compassiua] alleviatione [alleuiatione] onera a te//nutariis inductae, commissariisque nundi-/nariis, quorum in nundinis exactiones// denudant plebem, praesertim villanos, ex quibus ne-/mini conceditur liber ad nundinas aditus et reditus/ sine indebita solutione nundinaria. Has igitur/ et alias si quae esse possunt exorbitantias, tene-/bitur dux tamquam [tanquam] zizanias [zyzanias] de tritico eruere,/ ac plenaria sua potestate corrigenda corrige-/re, cuius speciali curae, publica Patriae integri-/tas, salus populi et sollicita [solicita] horum pactorum/ constitutionumque executio committitur, quas/ ipse sigillo Exercitus Zaporoviensis pub-/lico, subscriptione manus propriae et corpo-/rali iuramento confirmavit, corroboravit [corroborauit] et/ communivit.

Археографічна транслітерація

Мирослава і Олександри Трофимук

Гетьманом і Військом Запорозьким

I

Релігія в Україні повинна бути одна-єдина: православна східного обряду, якої козацький народ, колись названий хозарським, уперше і понині научений і просвічений апостольським Константинопольським престолом, так і навік залишається у послуху тому апостольському престолу і в пошані святості, і нехай не приймає жодної чужинецької релігії, про що гетьман і повинен дбати з обов’язку своєї посади і не дозволяти їх утверджувати та проповідувати, а особливо юдаїзму, про викорінення якого з України повинен піклуватися.

IІ

Недоторканість українських кордонів, які пролягають по ріці Случ і затверджені угодами, щоби не порушувалася у майбутньому після завершення війни. За цим гетьман повинен пильно слідкувати і звернутися з проханням до найяснішої королівської величності Швеції, щоб його величність, яко наш захисник і покровитель, нікому не дозволяв ані зневаги права і вольності, ані нападів на прикордонні українські землі з метою приєднання до своїх володінь. Крім того, по закінченні війни гетьман повинен згідно обов’язків своєї посади добитися у найяснішої королівської величності Швеції милостивої згоди, ствердженої авторитетом міжнародних угод, щоб його величність, зобов’язавшись стати захисником і покровителем Війська Запорозького і руського народу, ніколи не відступався від того враз із своїми найяснішими наступниками, які б не відмовлялися носити цей почесний титул і в дійсності стали б навік покровителями України. Нехай гетьман заопікується цієї справою, скільки хисту і сил, та водночас прикладе всіх зусиль у справі відшкодування втрат, які були завдані Україні ворожою московитською рукою, а також звільнення полонених, які перебувають у Московському князівстві і Шведському королівстві.

III

Оскільки козаки здавна пов’язані із непереможним скитським народом і походженням і законами близького сусідства, отож, для кращої і надійнішої безпеки нашої Вітчизни ясновельможний гетьман повинен домогтися від найяснішого хана відновлення колишніх побратимських стосунків із Кримською державою, оружної підтримки й затвердження цього навічно у договорі.

IV

Коли найясніша королівська величність Швеції примусить переможними військовими діями московитів укласти життєдайний мирний договір, то гетьман повинен докласти усіх зусиль, щоб відторгнуті угіддя Війська Запорозького, насамперед упривілейовані нерухомості вздовж рік Бористену, Самари і Бугу, були повернуті колишнім власникам, у яких насильно були загарбані московитами, що протизаконно воздвигли там, незважаючи на обіцянки Військові Запорозькому, свої московитські фортеці, чим завдали згаданому Військові втрат і кривди; отож, нехай гетьман потурбується, щоб ті укріплення були знищені.

V

Місто Трахтемирів, де раніше був шпиталь Війська Запорозького і городи Переволочна і Кереберда із переправами та всіма угіддями, Кодацька фортеця, ріка Бористен від Переволочної аж до самого гирла, ріка Буг, степові річки і потоки, які сягають аж до Очакова, ріка Ворскла враз із греблями і млинами, відповідно до давніх прав і привілеїв, назавжди повинні залишатися власністю Запорожжя.

VI

Гетьман не має права діяти самовладно у справах державної ваги, коли йдеться про цілість і безпеку Вітчизни, але повинен радитися із генеральними старшинами, полковниками, генеральними радниками, які обрані у кожному полку: лише мужі заслужені, розважливі і здібні до тих посад. Необхідно призначити щороку по три сесії Генеральної Ради: першу на Різдво Христове, другу – на Великдень, третю – на празник Покрови Пречистої Діви Марії. Ті сесії публічно проводитимуться у гетьманській резиденції в присутності делегатів від Запорожжя. На тих сесіях гетьман повинен з почестями і повагою ставитися до генеральних старшин, полковників і генеральних радників, а не як до своїх слуг, хоча вони мають ранґ помічників.

VII

Якщо би хтось із генеральних старшин, полковників, генеральних радників, значних товаришів Війська Запорозького, чи теж простих козаків завдав образи високій честі гетьмана, або виявився б винуватим у якомусь іншому переступі, то гетьман не повинен мститися такому винуватцю чи приватно призначати йому кару. Таку справу слід передати на розгляд Генерального суду.

VIII

Дворові слуги гетьмана не повинні залучатися до участі у державних та у військових нарадах і справах ані як доповідачі, ані навіть як посланці; ці обов’язки повинні виконувати лише генеральні старшини, згідно своїх посад.

IX

За споконвічним звичаєм і законом, коли у Вітчизні запанує мир, для допомоги гетьманові треба призначити генерального підскарбія, заприсяженого на вірність, який повинен виконувати свої обов’язки задля користі громади, а не власного зиску. У такий же спосіб призначаються і окремі підскарбії у кожному полку, підлеглі генеральному підскарбієві.

X

Через те, що панове полковники, сотники й інші старшини всупереч отчистому звичаю і законам вольності, обтяжують як козаків, так і посполитих численними повинностями, насильно посилаючи їх гатити греблі, на оранку, на жнива і косовицю й на виконання інших своїх приватних робіт, хоча ті люди не є ані їхніми підлеглими, ані слугами, – багато міст і сіл обезлюдніли. Отож, гетьман повинен припильнувати і викорінити такі зловживання та повернути посполитим і простим козакам колишні вольності. І щоб гетьман не настановляв насильно полковників громадам, лакомлячись на їхні хабарі, а лише затверджував своєю гетьманською владою обраних дійсно свобідним голосуванням.

XI

Вдови – козачі дружини і цілі осиротілі сім’ї, козачі господарства і їхні дружини в час відсутності чоловіків, які зайняті на військовій службі, нехай користаються повною свободою і не притягаються до жодних повинностей.

XII

Коли Господь благословить героїчну зброю найяснішої королівської величності щасливою перемогою і вона звільнить Україну від жахливої московитської неволі, то гетьман на основі всенародного рішення нехай проведе з допомогою [спецільних] комісарів генеральний перепис усіх маєтностей й інших угідь Війська Запорозького, які від міст відійшли у чужу власність, завдавши тим збитків громадам.

XIII

Стольне місто Київ й інші українські міста зі своїми маґістратами нехай назавжди недоторкано користаються своїми правами і привілеями.

XIV

Орендна плата, призначена на оплату сердюкам і компанійцям, а також зимові постої вважаються простим людом нестерпним здирством. Отож, слід відмовитися від таких повинностей, скасувати оренди і розселення на зимові квартири, а коли у Вітчизні запанує мир, необхідно буде вивчити питання про наповнення державної скарбниці і про кількість найманого війська.

XV

Набирає сили в Україні узвичаєння, обтяжливе для народу, що [подорожні], кудись прямуючи чи повертаючись через села і містечка у своїх власних та посланці у громадських справах, численні слуги старшин й інших достойників, а інколи й самі старшини і посадовці без докорів сумління не встидаються вимагати харчів, а для слуг одягу, різноманітних напоїв, грошей, возів, коней, ще й козаків для супроводу. Крім того, лагодять поламане спорядження за громадський кошт тих міст, через які прямують своїм шляхом, силою заставляють міських голів надавати усе необхідне для подорожі, і завдають багато інших незручностей, шкоди і здирств. Отож, гетьман повинен постаратися всіма способами й засобами викорінити такі зловживання і заборонити своїми універсалами.

XVI

Поміж іншими утисками, від яких стогнуть прості козаки, безжально зростає ввізне мито, впроваджене орендарями і ярмарковими комісарами, які ярмарковими поборами обдирають посполитих, насамперед сільських, до нитки: без мита, незаконної сплати за вхід і вихід, незмога і кроку ступити по ярмарку. Ці й безліч інших здирств повинен гетьман викорінити, як кукіль із пшениці і повнотою своєї влади виправити те, що необхідно виправити; він особисто відповідає за цілісність Вітчизни, благо народу і сумлінне виконання оцих угод і конституцій, які він державною печаткою Війська Запорозького, власноручним підписом і відповідною присягою скріпив, ствердив і надав їм сили закону.

Переклад з латинської мови

Мирослава і Олександри Трофимук