інформація локація 7

Представлений на виставці Клейнод гетьмана Івана Мазепи – це мощехранильниця прямокутної форми з відрізаними кутами, розміром 5,4×4,3×1,7 см. Вона виготовлена зі щирого золота і пишно емальована. З одного боку зображено Спасителя на хресті і напис «I. N. R. I.» (Iesvs Nazarenvs Rex Ivdæorvm (Ісус із Назарета Цар Юдейський)), з другого – зображені знаряддя мук Христа, а внизу – герб гетьмана Івана Мазепи, зверху оздоблений його ініціалами «І. М.», під гербом – літера «Г.» (Іван Мазепа гетьман). Згідно з висновком експертної комісії від 11 лютого 2005 р. (Ю. Савчук, О. Старченко, О. Волковинський), мощехранильниця була виготовлена на початку XVIII ст. в Центрально-Східній Європі із золота в техніці литва з гравіюванням і застосуванням виїмчастої емалі. На сьогодні зберігається в Орденській коморі Адміністрації Президента України.

Пам’ятку знайшов міністр культури УНР і посол УНР у Польщі Роман Смаль-Стоцький і купив у складчину з іншими українцями. За припущенням Р. Смаль-Стоцького, мощехранильниця могла належати гетьманові Мазепі, який перед смертю подарував її Орлику, а родина Орликів «у тяжкій скруті продала цей Клейнод у Кракові, де й закупив його один із колекціонерів з України». З часом пам’ятка зберігалася в колекції подільського дідича Я. Уняховського, який помер у роки Революції, а його діти, врятувавши частину колекції, розпродували її у Варшаві, де один з «англійських приятелів» і вказав Р. Смаль-Стоцькому на цю реліквію.

Універсалом УНР від 14 жовтня 1937 р. Клейнод гетьмана Мазепи був проголошений зримим символом кожного глави Української держави, що мав символізувати тяглість української державності від гетьманщини (Війська Запорізького) до Української Народної Республіки. «Цією своєю постановою Уряд нагадує про те, що проголошення Української Народньої Республіки історичним Універсалом Центральної Ради з дня 22 січня 1918 року було відновленням тієї держави Русі-України, що тисячу років тому, за часів Великих Князів Київських була найбільшою потугою на Сході Европи, а згодом відновилася у славній на цілий світ лицарській Козацькій державі. …Нагадує, що війна Української Народньої Республіки з червоною й білою Московщиною – це продовження тієї війни за визволення Батьківщини, яку проголосили Московщині наші предки і якої символом стало ім’я Гетьмана Мазепи». Тому й «клейнод Мазепи на грудях Головного Отамана має повсякчас нагадувати Українцям про заповіт Мазепи й Петлюри, має наявно зв’язувати третю Українську Державність із Княжою і Козацькою, має кликати сучасну українську еміґрацію до сповнення національного обов’язку і має сприяти гуртуванню всіх живих сил народніх під державним Українським Проводом».

За інформацією газети «Тризуб», тоді ж серед українського громадянства виникла ідея виготовити коштовний ланцюг для Клейнода. Імена і суми жертводавців, а також вітальні листи на адресу Уряду УНР друкували в «Тризубі». Вітання й пожертви надходили як від окремих українців, так і від різних українських організацій, наприклад, Української Парламентської Репрезентації у Польському сеймі та сенаті, Товариства колишніх вояків Армії УНР у Франції, Союзу Українок-Емігранток у Польщі тощо. Ці листи-вітання засвідчували не лише розуміння українцями Клейнода як політичного символу незалежної України та потреби добровільних пожертв на виготовлення нараменного ланцюга для нього у надскладний з матеріального боку час, а й засвідчували соборну єдність українства на еміграції. Тим самим акт УНР набував демократичної легітимності в очах українського і світового громадянства.

Нараменний ланцюг до Клейнода був виготовлений в одній із золотарських майстерень Швейцарії за проєктом Голови Ради Міністрів УНР В. Прокоповича. Ланцюг зроблений з овальних кілець, в яких чергуються золоті тризуби на срібному тлі і срібні мечі – на золотому. Матеріалом основи для мечів є сталь, а для тризубів – мідь, «все із зброї, здобутої від москалів нашими козаками у визвольній боротьбі». Ці мечі і тризуби були, відповідно, потрійно посріблені й позолочені. На зворотному боці кілець у верхньому півколі міститься напис: «Року Божого 1937 14 жовтня цей щасливо до наших часів збережений Клейнод бл. п. гетьмана Івана Мазепи визнано Універсалом Уряду Української Народної Республіки з 14 жовтня 1937 року за видимий знак гідности Голови Української Держави», на нижньому півколі: «Ланцюг до Клейноду споруджено заходами й коштами українського громадянства на рідній землі і в розсіянні сущого». Середнє кільце, що з’єднує ланцюг і Клейнод гетьмана Мазепи, присвячено пам’яті Симона Петлюри і виготовлене зі щирого золота. На срібному тлі кільця золотом нанесено монограму Σ. Π. (Симон Петлюра), а на його звороті вигравірувано напис: «Клейнод цей / дар Урядові УНР / Міністра культури / Романа Смаль / Стоцького».

У роки Другої світової війни Клейнод переховували у Празі в Р. Смаль-Стоцького, який після війни повернув його «законному власникові» – Президенту Андрію Лівицькому. Далі Клейнод зберігався у Патріарха Мстислава, його використовували як символічний знак влади президенти УНР під час відкриття сесій Української Національної Ради. На Надзвичайній сесії Ради 14 березня 1992 р. було ухвалено рішення про передачу повноважень Державного Центру УНР в екзилі українській державній владі в Києві. Передача Клейнода відбулася 24 серпня 1992 р. – у день першої річниці відродження Української держави в 1991 р. Тоді востаннє Клейнод прикрашав груди останнього Президента УНР в екзилі Миколи Плав’юка. На церемонії у Маріїнському палаці Президентові України Леоніду Кравчуку були передані інсигнії державної влади УНР. Клейнод Івана Мазепи М. Плав’юк передав безпосередньо Патріархові Київському і Всієї України Мстиславу, а Патріарх вручив його Голові Верховної Ради України Івану Плющу. І. Плющ передав Клейнод Президентові Л. Кравчуку, який, прийнявши відзнаку, висловив побажання, щоб Верховна Рада винесла спеціальну ухвалу щодо статусу Клейнода, «підтвердивши тим самим нашу вірність історії України, вірність шляху, пройденому великими попередниками».