інформація локація 4

Представлений на виставці документ «Пакти та конституції прав і вольностей Війська Запорозького…» 1710 р., що зберігається в Державному архіві Швеції у Стокгольмі, – перша у світі конституція, що встановлювала основи державного устрою, форми правління, зокрема розподіл повноважень між різними гілками влади, окреслювала державні кордони. Конституція проголошувала в Україні станову республіку на чолі з гетьманом, водночас під протекторатом шведського Короля.

Конституція України 1710 р. в історіографії відома під назвами «Конституція Пилипа Орлика», «Козацька конституція», «Бендерська конституція», «Конституція Війська Запорізького» тощо.

Конституцію було ухвалено на елекційній козацькій Раді 16 (5) квітня 1710 р. під час виборів нового гетьмана Пилипа Орлика. Рада відбулася на території Османської імперії поблизу м. Бендери, куди відступили шведські і українські війська після полтавської катастрофи 1709 р. Конституцію було стверджено власноручним підписом новообраного гетьмана Пилипа Орлика і печаткою Війська Запорізького та санкціоновано шведським Королем Карлом XII як протектором України.

Повна оригінальна назва документа: «Pacta et Constitutiones legum libertatumque Exercitus Zaporoviensis inter illustrissimus Dominum Philippum Orlik, neolectum Ducem Exercitus Zaporoviensis, et inter Generales, Colonellos, nec non eundem Exercitum Zaporoviensem, public utriusque partis laudo convent ac in libera electione formari juramento ab eodem illustrissimo Duce corroborate, anno Domini 1710, Aprilis 5, ad Benderam» («Пакти та конституції прав і вольностей Війська Запорозького між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, та між генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, біля Бендер»).

Конституція 1710 р. збереглася в чотирьох редакціях: основній і скороченій латинській, та двох староукраїнських. Ці тексти зберігаються в Державному архіві Швеції у Стокгольмі, в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві та в Російському державному архіві давніх актів у Москві. У XVIII ст. в Україні було багато списків Конституції, зокрема в гетьманській канцелярії Глухова. Вперше Конституцію 1710 р. увів у науковий обіг Осип Бодянський у 1847 р. На сьогодні всі списки Конституції опубліковано, а археографія тексту має свою поважну історію.

Над текстом Конституції працювала група старшин на чолі з Пилипом Орликом та запорізьким кошовим Костянтином Гордієнком. Упродовж підготовки тексту (лютий–квітень 1710 р.) провадили консультації і з лівобережним гетьманом Іваном Скоропадським. Джерелами тексту виступили документи гетьманського архіву, зокрема міждержавні угоди з Річчю Посполитою, Шведським Королівством, Кримським Ханатом, Оттоманською Портою і Московською державою. Водночас в основу Конституції були покладені ідеї передової тогочасної європейської політичної думки, зокрема праці Дж. Локка, Ф. Бекона, Ж. Бодена, Г. Гроція та інших. Пункти Конституції ухвалювали почергово консенсусом, на елекційній раді 16 (5) квітня 1710 р. документ було затверджено в цілому загальною козацькою радою, тим самим документ набув найвищої легітимності і чинності.

Конституція має преамбулу й шістнадцять статей.

У преамбулі коротко викладено історію України, обґрунтовано розрив із Річчю Посполитою та з’єднання з Московською державою, а також причини розриву українсько-московського союзу. Окремо надано увагу українсько-шведським відносинам, починаючи з договору Богдана Хмельницького з Карлом Х та підданства гетьмана Івана Мазепи під протекторат шведського Короля Карла XII. Так творці Конституції показували новий українсько-шведський союз як традиційний, як продовження відповідної політики гетьмана Богдана Хмельницького, що був спрямований на відновлення прав України та визволення її з-під «московського іга».

Стаття 1 присвячена захисту православ’я в Україні, зокрема наголошено на відновленні прав Константинопольського Патріархату над українського церквою. Унія та інші конфесії в Україні заборонені.

Стаття 2 визначала кордони України, що включали в себе Ліво- і Правобережжя, а також Запоріжжя. Проголошено недоторканність кордонів. Ґарантом територіальної цілісності України виступав шведський Король.

Стаття 3 врегульовувала відносини з Кримом, проголошувала вічний союз і дружбу України і Криму.

Статті 4 і 5 визначали політико-правовий статус Запоріжжя і Січі у складі України, а також економічні ґарантії Запоріжжя.

Стаття 6 визначала принципи розподілу влади. Обмежено владу гетьмана, засновано як постійний орган Генеральну загальну Раду, що мала бути скликана в гетьманській резиденції тричі на рік: на Різдво, на Воскресіння і на Покрову. До її складу, окрім старшини, мали входити виборні представники від козацтва й посполитих. Визначено статус і повноваження генеральної старшини і полковників.

У статті 7 ішлося про повноваження Генерального Суду, який мав діяти як незалежна від гетьмана інституція. До відання Суду передавали кримінальні та цивільні справи.

Стаття 8 визначала коло й повноваження гетьманської адміністрації.

Статтею 9 відновлено Військовий Скарб (бюджет), що мав перебувати у віданні двох генеральних підскарбіїв. Такі ж незалежні від адміністрації скарби утворювали і в полках. При полках одного підскарбія обирали від козацтва, другого – від посполитих. Підскарбії мали звітувати Генеральній Раді.

Стаття 10 розмежовувала повноваження між військовою, цивільною і муніципальною (маґдебурзькою) адміністраціями. Проголосила боротьбу з корупцією.

Статтею 11 ґарантовано соціальний захист козацьких вдів і сиріт.

Статті 12 і 14 визначали права і обов’язки українських міщан, купців і селян.

Стаття 13 визначала автономний статус «столичного міста Києва» й потверджувала самоврядність (маґдебургію) іншим українським містам.

Стаття 15 унормовувала організацію найманого війська в Україні.

Стаття 16 унормовувала торгівлю та закладала принципи стягнення податків в Україні. Водночас найбідніші верстви населення були звільнені від державних податків. Покращення податкової атмосфери мало запобігти, зокрема, виїзду української молоді на заробітки за кордон.

Як чинний документ Конституція діяла на Правобережжі упродовж 1711–1713 рр. З іншого боку, популярність Конституції на Лівобережжі, поширення її в багатьох списках серед старшини й посполитих змусили царя зважати на український політичний рух, що дало змогу проіснувати Гетьманщині ще понад пів століття. Водночас Конституцію активно використовували самостійницькі групи («мазепинці») в Україні та в еміграції як ідеологічне підґрунтя боротьби за незалежність.

Конституція 1710 р. заклала підвалини українського і європейського конституціоналізму і є визначною пам’яткою європейської політичної думки початку XVIII ст.