(044) 279-22-56 екскурсії

(044) 278-26-20

  • Українська
  • English

Науковці заповідника

Науковці заповідника

 

Божко Сергій Олександрович

(нар. 1980 р.)

Молодший науковий співробітник, кандидат політичних наук (2005 р.).

Навчався в Київському національного університеті імені Тараса Шевченка. У 2006-2015 рр. працював науковим співробітником науково-дослідної частини цього навчального закладу. У 2010-2011 рр. отримував післядипломну підготовку в Центрі російських та євразійських досліджень Університету м. Уппсала (Швеція). З 2018 р. – молодший науковий співробітник Національного заповідника «Софія Київська». Працює над науковою темою «Софійський собор у міжнародних зв’язках».

Автор 31 наукової праці, з них двох монографій у співавторстві.

 

Борисов Денис Вадимович

Народився 1991 року с. Єрмолівка, Баштанського району, Миколаївської області.

У 2013 році здобув кваліфікацію магістра в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» за спеціальністю «Історія: археологія та давня історія України».

З 2016 року науковий співробітник сектору комплексних наукових досліджень пам’яток заповідника науково-дослідного відділу «Інститут «Свята Софія» Національного заповідника «Софія Київська». Тема наукових досліджень «Софійський архієрейський дім у XVIII-XIX ст. у світлі архівних та археологічних джерел». Дослідник вперше проаналізував бухгалтерські звіти 50-60 років XVIII ст, що дало змогу розширити уявлення про побут Митрополичого будинку та дізнатися більше про роботу його працівників. Вивчивши інші архівні документи XVIII ст. дослідник вперше відкрив досі мало відому сторінку історії музичної культури: митрополичу хорову капелу.

 Результати наукових пошуків оголошені на щорічних міжнародних конференціях, семінарах та викладені в статтях, зокрема: Борисов Д.В. Скляний посуд XVIII ст. для зберігання рідин та сипких речовин з території Софійського монастиря // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — Вип. 26. — К., 2017.— С. 172-178; Борисов Д.В. Видатки архієрейської скарбниці 1759 р. за донесеннями кафедральної контори Київського митрополита // Могилянські читання. Збірник наукових праць 2017. — К., 2018.— С. 21-25; Борисов Д.В. Наповнення скарбниці Київської митрополії за донесеннями кафедральної контори 1758 – 1763 рр. // Церква – наука суспільство: питання взаємодії. Матеріали Шістнадцятої Міжнародної наукової конференції (29 травня – 2 червня 2018 р.).– К., 2018.– С. 32-34.

Вільчинська Ірина Миколаївна.

У 1979 році закінчила державний університет імені Тараса Шевченка.

З 2002 року старший науковий співробітник сектору науково-методичної роботи комплексних наукових досліджень пам’яток заповідника науково-дослідного відділу «Інститут «Свята Софія» НЗСК.

Колом наукових інтересів Вільчинської І.М. є вивчення історії України, Візантійського мистецтва, історії Софійського собору та пам’яток заповідника.

Дослідником розробляється наукова тема: «Стінопис Софійського собору та пам’яток заповідника». Зокрема, Ірина Миколаївна є автором публікацій про символічні мотиви у розписах Софії Київської ХІ-ХІХ ст. Крім цього, їй належить дослідження живопису ХУІІІ ст. Домової церкви «Воскресіння Христового» Будинку митрополита, відкритого під час реставраційних робіт 2003-2008 рр. та атрибуція настінних сюжетів.

Ще одним із цікавих та малодосліджених напрямків дослідження Вільчинської І.М., стало вивчення стінопису Благовіщенського приділу Софійського собору, що у свою чергу, виявило присутність портретів видатних історичних осіб у сюжетних композиціях могилянської доби  ХУІІ ст.

Як висококваліфікований фахівець з науково-методичної роботи, Вільчинська І.М. бере участь у підготовці фахівців (екскурсоводів) для проведення екскурсій по Софійському собору.

За час наукової роботи у НЗ «Софія Київська», автором було  опубліковано близько 20 статей у наукових та науково-популярних виданнях. Результати наукових пошуків оголошені на щорічних міжнародних конференціях, семінарах та викладені в статтях.

Окремі публікації можна знайти у таких наукових збірках:

    1. Вільчинська І.М. «Євангельські сюжети головного вівтаря Софійського собору в олійному живописі ХVІІІ ст.» // Софійські читання. Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції «Пам’ятки Національного заповідника «Софія Київська»: культурний діалог поколінь» (м. Київ, 25 – 26 жовтня 2007р.). – Київ, 2009. – с. 25-32.
    2. Вільчинська І.М. «Монументальний живопис ХУІІІ ст. будинку Митрополита київського Софійського монастиря» (нове відкриття). Труди Київської Духовної академії. К., 2009. – с. 16-22.
    3. Вільчинська І.М. «Особливості іконографії сюжету «Воскресіння Христове» в олійному стінописі ХУІІІ ст. Будинку митрополита київського Софійського монастиря» у збірнику XIV Міжнародних Могилянських читаннь. К., 2010.
    4. Вільчинська І.М. «Тема теофании в стенописи Софии Киевской XI–XIX вв.». Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Збірка наукових праць, присвячена 150-літтю з дня народження Д.В. Айналова. НАНУ, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. К., 2012.
    5. Вільчинська І.М. «Історичні образи у сюжеті могилянської доби «Світоприїмна свіча» Благовіщенського вівтаря Софії Київської». Софія Київська у новітніх дослідженнях. Колективна монографія. ПрАТ «Вінницька обласна друкарня«, 2018. – с. 78-87.

Ластовська Оксана Леонідівна

Народилася в м. Черкаси у 1968 р. Працювала в Черкаському національному ун-ті ім. Б. Хмельницького, Центральній науковій бібліотеці ім. В.І. Вернадського, Центральному музеї Державної прикордонної служби України (на посадах старшого наукового співробітника, головного зберігача фондів).

В НЗ «Софія Київська» працює з листопада 2012 р. на посаді старшого наукового співробітника, а з 2018 р. на посаді провідного наукового співробітника.

У 2014 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Православні монастирі і чернецтво в Україні: сучасна історіографія».

Наукову діяльність розпочала у 2002 р. З цього часу нею було опубліковано більше 40 наукових робіт.

Головні наукові інтереси: історіографія, історія Золотих воріт.

Основні наукові публікації:

    1. Взаємостосунки селянства і чорного духовенства Середнього Подніпров’я (ХVII-ХХ ст.) // Український селянин. Зб. наук. праць / За ред. С.Кульчицького, А. Морозова. – Черкаси, 2002. – Вип. 6. – С. 32-33.
    2. Матеріали Державного архіву Черкаської області як джерело з історії Православної церкви ХVIII – поч. ХХ ст. // Православ’я – наука – суспільство: питання взаємодії. Матеріали Третьої Всеукр. наук. конф. – К.: Логос, 2005. – С.27-31.
    3. Військова історія Слобожанщини у праці Д. Багалія «Історія Слобідської України» (1918) // Воєнна історія Сіверщини та Слобожанщини. Зб. наук. пр. – К., 2011. – С. 204-207.
    4. Історіографія Золотих воріт у Києві: постановка питання // Проблеми історії та історіографії України. – К., 2013. – С. 49-51.
    5. Internet-мережа як джерело історично-релігійної інформації // Церква-наука-суспільство: питання взаємодії. – К., 2013. – С. 155-158.
    6. Печерні комплекси українських монастирів у новітніх дослідженнях // Могилянські читання 2012 року. – К., 2013. – С. 81-85.
    7. Сучасна історіографія питання дослідження православних монастирів і чернецтва Черкащини // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2013. – № – С. 269-275.
    8. Еліта українського православного чернецтва в сучасній українській історіографії // Українознавчий альманах. – Вип. 14. – К., 2013. – С. 161-164.
    9. Сучасна історіографія православних монастирів Східної та Південної України // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Переяслав-Хмельницький, 2013. – Вип. 33. – С. 242-246.
    10. Сучасна історіографія історії православного переяславського чернецтва // Гілея. – Вип. 81. – К., 2014. – С. 165-168.
    11. Періодизація сучасних досліджень з історії православної Церкви і чернецтва в Україні // Часопис української історії. – Вип. 28. – К., 2014. – С. 54-60.
    12. Сучасна історіографія православних монастирів Києва: постановка питання // Вісник національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2014. – № – С. 220-226.
    13. Польський фактор в історії православних монастирів: сучасне бачення // Rozdroża. Polsko-ukraiński dyskurs humanistyczny. – Częstochowa-Humań-Poznań 2013. – С. 127-131.
    14. Historia prawosławnych klasztorów na Ukrainie: postsowiecki paradygmat naukowy // Zeszyty historyczne. – T. XIII. – Częstochowa, 2014. – S. 257-265.
    15. Історія Києво-Софійського монастиря, описана у 1760-х рр. // Болховітіновський щорічник 2013/2014. – К.: НКПІКЗ, Видавець Олег Філюк, 2015. – С. 270-275.
    16. Намісники Києво-Софійського монастиря наприкінці ХVII – у ХVIII ст. // Церква – наука – суспільство: питання взаємодії. – К., 2015. – С. 171-173.
    17. Чернецтво і монастирі Переяслава в сучасній українській історіографії // Переяславіка: Наук. зап. – Вип. 9. – Переяслав-Хмельницький, 2015. – С. 223-226.
    18. Описи монастирів XVIII – початку XX ст. як історичні документи // Соціум. Документ. Комунікація. – Вип. 1. – Переяслав-Хмельницький, 2016. – С. 88-94 с.
    19. Документальні свідчення про будівництво київським митрополитом Серапіоном церкви в ім’я св. Серапіона у Києво-Печерській лаврі // Соціум. Документ. Комунікація. – Вип. 3. – Переяслав-Хмельницький, 2017. – С. 26-33.
    20. Щоденник київського митрополита Серапіона як джерело інформації про поховання у Софії Київській // Церква – наука – суспільство: питання взаємодії. – К., 2017. – С. 125-126.
    21. «Щоденники» митрополита Київського Серапіона як джерело до історії собору св. Софії та інших київських храмів // Православ’я в Україні. – Частина 2. – К., 2017. – С. 130-134.
    22. Інформація польського хроніста Яна Длугоша як джерело до ранньої історії Золотих воріт у Києві // Матеріали Круглого столу, присвяченого Хрещенню Київської Руси-України та 1000-літтю першої літописної згадки про Софію Київську (1017-2017). – К., 2017. – С. 64-70.
    23. Митрополит Київський Серапіон: постать в історії та історіографії // Софійський часопис. – Вип. 2. – К., 2018. – С. 121-124.
    24. Християнське чернецтво в працях Косми Празького, Галла Аноніма, та Нестора-літописця // Переяславський літопис. – Вип. 14. – 2018. – С. 58-62.

Мазькова Тетяна Миколаївна

Старший науковий співробітник сектору комплексних наукових досліджень пам’яток заповідника науково дослідного відділу «Інститут «Свята Софія» Національного заповідника «Софія Київська». Мистецтвознавець.

Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва у 2007 р.

Працює у Національному заповіднику «Софія Київська» з 2008 р. Досліджує діяльність реставраторів пам’яток Заповідника. До кола професійних інтересів також входить вивчення розвитку вітчизняної архітектури, творчості українських митців ХХ ст. та російських художників рубежу XIX-XX ст.ст.

Опубліковані видання – «Юрій Рубан. Скульптура» 2011р. (у співавторстві).

 

Марголіна Ірина Євгенівна

(нар. 1955)

Кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України, 35 років працює у Національному заповіднику «Софія Київська».

Історик-медієвіст і культуролог, на базі її досліджень в науковий обіг введено численні відкриття, пов’язані з Кирилівською церквою: нові дані про датування, будівництво, атрибуції стародавнього живопису Кирилівського храму, символічне значення Кирилівських робіт М. Врубеля, опис Кирилівського некрополя, дослідження живопису українських художників в Кирилівському храмі та ін.

Ірина Марголіна є автором 9 монографій і книжок та понад 300 статей. Монографії й основні публікації:

    • «Кирилівська церква в історії середньовічного Києва». – К., 2001.- 206 с.,
    • «Кирилівська церква». Путівник. – К., 2004. – 64 с.,
    • «Київська обитель святого Кирила».- К., 2005. – 350 с., (у співавторстві з
    • В. Ульяновським),
    • «Оповиті серпанком забуття». – К., 2015. – 144 с.,
    • «Кирилівська церква на Дорогожичах». – К.,2015.- 96 с.
    • «Ангели Врубеля».- К., 2009. – 56 с.,
    • «Ангели Врубеля» – К., 2012. – 144с.,
    • «Таємниці гробниці Ярослава Мудрого».- К., 2013.-173 с., (у співавторстві з Н,Нікітенко,
    • Н. Куковальською та інші),
    • «Таємниці дорогожицьких пагорбів». – К., 2014. – 80 с.
    • «Некрополь Кирилівської церкви в Києві». – К., 2017. – 72 с.
    • «Святитель Димитрий Ростовский в истории Кирилловского монастыря», Святитель
    • Димитрий, митрополит Ростовский (Ростов Великий, 2008, С. 203-219),
    • «Композиция М.А Врубеля «Надгробний плач»», Могилянські читання, (Київ, 2011, с.
    • 244-251),
    • «Кирилівська церква:історія заснування та початок функціонування», Пам’ятки
    • України, №2, (Київ, 2013, С. 1-11),
    • «Шедевр українського бароко – дзвіниця», Пам’ятки України, №2, (Київ, 2013, С. 12-17),
    • «Архітектурна загадка Кирилівської церкви», Пам’ятки України, №2, (Київ, 2013, С. 19-
    • 25),
    • «Кирилівська церква у світлі останніх археологічних досліджень», Пам’ятки України,
    • №2, (Київ, 2013, С. 32-35),
    • «Композиція Михайла Врубеля «Зішестя Святого Духа на апостолів», Пам’ятки
    • України, №2, (Київ, 2013, С. 36-45),
    • «Врубель и Параджанов: символы, образы, параллели», Антиквар (Киев, 2014. С.42-
    • 50),
    • «Загадочный фресковый фрагмент и ктиторский портрет в стенописи Кирилловской
    • церкви Киева (по поводу мнения А.С. Преображенского)», (Софійські читання, К., 2015,
    • С.73-86),
    • «Сакральний живопис художника Івана Селезньова, Православ’я в Україні, (Київ, 2015,
    • С.96-105),
    • «До питання про некрополь Кирилівської церкви в Києві», Софія Київська. Візантія.
    • Русь. Україна (Київ, 2016, С. 301-308),
    • «До питання використання балкону над входом до південної апсиди Кирилівської
    • церкви Києва (дискусія з В.В. Корнієнком)», Софійський часопис (Київ, 2017, С. 259-
    • 266),
    • «Ктиторські образи у композиції «Страшний суд» Кирилівської церкви Києва»,
    • Софійський часопис (Київ, 2017, С. 60-63),
    • «Реліквії над похованням родини святителя Димитрія Ростовського у Кирилівській
    • церкві Києва», Православ’я в Україні, частина 2 ( Київ, 2017, С. 234-247),
    • «Некрополь Кирилівської церкви», Людина і Світ ( Київ, 1995. С. 40-41),
    • Живопис М. Врубеля у Софійському соборі Києва» // Софія Київська у новітніх
    • дослідженнях. Колективна монографія. Вінниця, 2018, с. 110-119;
    • «Живопис І. Селезньова у Софійському соборі Києва» // Софія Київська у новітніх дослідженнях. Колективна монографія, Вінниця, 2018,  с. 120-137;                       

На сьогодні Марголіній належать найбільш повні, науково обґрунтовані видання про Кирилівську церкву.

Нетудихаткін Ігор

(р.н. 1984) 

Провідний науковий співробітник сектору комплексних наукових досліджень пам’яток заповідника науково-дослідного відділу «Інститут «Свята Софія» Національного заповідника «Софія Київська». Випускник історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2007). У 2011 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук на тему «Український ктиторський портрет XVIXVIII ст.: інформаційний потенціал історичного джерела». Автор понад 40 наукових публікацій, зокрема – монографії «Андріївська церква у часи настоятеля Федора Тітова 1896-1918 рр.» (Київ: Самміт-книга, 2016).

Нікітенко Надія Миколаївна

(нар. 1944).

Історик-культуролог, д.і.н., професор, заслужений працівник культури України. З 1977 р. працює в Національному заповіднику “Софія Київська”. Комплексно досліджує Софію Київську як визначну мистецьку пам’ятку, феномен духовної культури та унікальне історичне джерело. Відкрила та обґрунтувала факт виникнення Софії Київської в  1011 – 1018 рр., на зламі правлінь хрестителя Русі Володимира Великого і його сина Ярослава Мудрого. Захистила з цієї проблематики кандидатську і докторську дисертації. Автор 26 монографій і книжок та понад 300 статей. Серед її монографій – «Русь и Византия в монументальном комплексе  Софии Киевской: Историческая проблематика» (К., 1999;  2004 – друге видання), «Собор Святої Софії в Києві» (К., 2000), «Свята Софія Київська: історія в мистецтві» (К., 2003), «Святая София Киевская» (К., 2008), «Собор Святой Софии в Киеве: История, архитектура, живопись, некрополь» (М., 2008), “Древнейшие граффити Софии Киевской и время ее создания” (К., 2012; у співавторстві з В. Корнієнком),  “Таємниці гробниці Ярослава Мудрого (за результатами досліджень 2009 – 2011 рр.) (К., 2013; у співавторстві); София Киевская и ее создатели: тайны истории” (Каменец-Подольский, 2014), “Собор святых Софии Киевской” (К., 2014; у співавторстві с В. Корнієнком), “Бароко Софії Київської” (К., 2015), “Мозаїки Софії Київської” (К., 2016).

Проніна

Закінчила філологічний факультет КДУ ім. Т. Шевченка. Працюю у НЗ «Софія Київська» з 2006 р.; з 2009 р. – на посаді наукового співробітника; з 2016 р. – на посаді ст. н. співробітника.

Наукові публікації:

    1. Проніна М. Подих мефістофельського генія // Образотворче мистецтво. К., 2012. № 4. С. 164-165.
    2. Проніна М. Проблеми ідентичності і традиції у монументальному живописі Кирилівської церкви ХІІ ст. та ХІХ ст. на прикладі ангельських чинів // Наукові записки. Серія «Культурологія». Острог, 2013. Вип. 13. С. 73-82.
    3. Проніна М. Історіографія вивчення Кирилівських печер // Дні науки історичного факультету, присвячені 180-річчю заснування Київського університету. Матеріали VII Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Дні науки історичного факультету». К., 2014. С. 432-436.
    4. Проніна М. Кілька слів про життя і творчість Сергія Костенко // Софійський часопис. Вип. 1. Матеріали VIІI міжнародної науково-практичної конференції «Софійські читання». До 1000-ліття памяті великого київського князя Володимира Святославича та святих Бориса і Гліба: 1015-2015. К., 2017. С. 350-361.
    5. Проніна М. Олександр Совєтов: штрихи до біографії та науково-дослідної діяльності // Софійський часопис. Вип. 2. Матеріали VII Міжнародної наукової конференції «Причорномор’я, Крим, Русь в історії та культурі». К., 2018. С. 144-158.
    6. Проніна М. Протоієрей Петро Орловський // Софія Київська у новітніх дослідженнях. Колективна монографія. К., 2018. С. 253-268.
    7. Проніна М. Клір Свято-Троїцької Києво-Кирилівської церкви у ХІХ – поч. ХХ ст. 2018. (за матеріалами VІІІ міжнародної наукової конференції «Причорномор’я, Крим, Русь в історії та культурі» 2018 р.). Передано до друку у «Софійський часопис». Випуск 3. 2019 р.

Чигирик Інна Іванівна

Народилася 1978 року у м. Чигирин, Черкаської обл.

У 2002 році закінчила Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького за спеціальністю «Історія України та народознавство».

З 2002 року на посаді екскурсовода Національного заповідника «Софія Київська».

У 2003 році вступила до аспірантури Київського національного університету імені Тараса Шевченка на кафедру давньої та нової історії України.

У 2013 р. захистила дисертацію на ступінь кандидата історичних наук на тему: «Регулювання академічного статусу студентства університету Св. Володимира 1834 – 1919 рр.». У 2014 р. за результатами дисертаційного дослідження вийшов збірник документів у співавторстві: Університет Святого Володимира: студентське життя 1834 – 1917 : зб. документів / упорядники та автори вступної статті: В.Ф. Колесник, В.А. Короткий, І.І. Чигирик; за ред. Л.В. Губерського. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2014. – 416 с.; 64 іл.

З 2016 р. провідний науковий співробітник сектору комплексних наукових досліджень пам’яток заповідника науково-дослідного відділу «Інститут «Свята Софія» НЗСК.

Колом наукових інтересів Чигирик І.І. є вивчення історії України загалом, історії Софійського собору, вищої та духовної освіти в України XIX – початку XX ст., життя та діяльності видатних історичних осіб, пов’язаних з темами  дослідження науковця зокрема.    

Дослідником розробляється дві теми наукових досліджень:

    1. «Церковне начиння Софії Київської (за архівними та бібліографічними матеріалами)». Зокрема, дослідник вперше комплексно дослідив історію двох дерев’яних кіотів, що збереглися і експонуються на сьогоднішній день на хорах Софійського собору (яким часом датуються, з якого матеріалу виготовлені, які ікони знаходилися у кіотах, визначене первісне місце розташування кіотів та причини, які призвели до переміщення їх по площині софійських хор, які елементи конструкції кіотів були втрачені і де знаходяться на даний час).
    2. «Києво-Софійське духовне училище: історія та діяльність 1839 – 1919 рр». Зокрема, дослідником вперше були виявлені та залучені до наукового обігу архівні матеріали, про історію заснування та функціонування у стінах Києво-Софійського духовного училища, домової церкви на честь Богородиці «Виховання».

Результати наукових пошуків оголошені на щорічних міжнародних конференціях, семінарах та викладені в статтях, зокрема:

    1. Чигирик І.І. Кіоти на хорах Київського Софійського собору: історія та атрибуція // Софійський часопис. Вип. 1. Збірник статей за матеріалами VIII міжнародної науково-практичної конференції «Софійські читання», присвяченої 1000-літтю пам’яті великого київського князя Володимира Святославича та святих Бориса і Гліба: 105 – 2015. – Харків: «ФОП Дюнова», 2017. – С. 107 – 118;
    2. Чигирик І.І. Києво-Софійське духовне училище у часи архіпастерства Філарета (Амфітеатрова) // Церква –л наука – суспільство: питання взаємодії. Матеріали П’ятнадцятої Міжнародної наукової конференції (29 травня – 3 червня 2017 р.) / Нац. Києво-Печер. іст.-культ. заповідник. – К., 2017. – с. 148 – 153;
    3. Чигирик І.І. Організація церковно-релігійного виховання учнів у Києво-Софійському духовному училищі (1839 – 1920) // Славістична збірка. Вип. III: Збірка статей за матеріалами Третього Міжнародного славістичного колоквіуму. До 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Павла Степановича Соханя (1926 – 2013). До 25-річчя заснування Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (м. Київ, 18 листопада 2016 р.) / за редакцією Д. Гордієнка та В. Корнієнка. – К., 2017. – с. 308 – 321;
    4. Чигирик І.І. Домова церква на честь Богородиці «Виховання» в історії Києво-Софійського духовного училища // Софія Київська у новітніх дослідженнях. Колективна монографія. – ПрАТ «Вінницька обласна друкарня», 2018. – с. 330 – 345.

 

 

 

 

Рясная Тамара Миколаївна

(нар.1963 р.)

Завідувач сектору науково-методичної роботи. Працює в Заповіднику з 1989 р. Досліджує історію реставрації стінопису Софії Київської.

Автор публікацій про пізніший живопис собору, що у ХХ ст. був прихований під шарами фарби, про реставраційні дослідження відомого реставратора Павла Юкіна. Їй належить унікальне дослідження втрачених ктиторських написів Софійського собору. Вивчає монументальні роботи іконописця Макарія Пєшехонова.

Т.М. Рясная виявила забуті стінописні композиції на склепіннях центральної нави, що складають ядро іконографічної програми собору ХVІІІ ст. та Воскресенські композиції ХІХ ст. на склепіннях трансепта. Дослідила та опублікувала щоденники реставратора П. Юкіна.

Віднайшла і опублікувала архівне фото напису, що містить дату заснування Софійського собору – 1011 р.

Олександр Віталійович Джанов

(нар. 1972)

Відомий дослідник кримських старожитностей і, безпосередньо, Судацької фортеці, яка входить до складу Національного заповідника «Софія Київська».

Навчався у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського. У 1989-1998 рр. працював у складі Судацької археологічної експедиції Кримської філії Інституту археології НАН України. У 1989-2014 рр. брав участь та керував археологічним дослідженнями в Судацькій фортеці (м. Судак, АР Крим).

Сфера наукових інтересів: середньовічна археологія, історія генуезької колонізації Середземномор’я. Автор та співавтор більш ніж 30-ти наукових звітів про археологічні дослідження Судацької фортеці та інших пам’яток Криму. У 2010 р. проходив стажування у Генуезькому університеті, де прочитав цикл лекцій про генуезькі пам’ятки Північного Причорномор’я. Автор та співавтор більш ніж 60-ти наукових статей та 2-х монографій: «Генуезці в Криму» (2009 р.), «Археологічні пам’ятки Судацького регіону» (2015 р.).