ЗІ СВЯТОМ БОГОЯВЛЕННЯ!

Композиція «Хрещення Ісуса Христа» у Софійському соборі Києва.

 У листопаді 2009 року, попри категоричний спротив представників радянської реставраційної школи, більшість членів Вченої ради Національного заповідника «Софія Київська» ухвалили рішення – відкрити на південній стіні центральної нави Софійського собору  твори І. Селезньова, приховані під набілами радянського періоду.

Перед глядачами постала композиція І. Ф. Селезньова “Хрещення Ісуса Христа”.

У сцені домінує постать Іоанна Хрестителя. У лівій руці він тримає хрест, правиця ж, що благословляє, застигла над головою Ісуса. Спаситель стоїть у водах Йордану, на Нього з небес у подобі голуба яскравими променями сходить Святий Дух. За спиною Іоанна Предтечі зображено старця з довгою сивою бородою, чоловіка середнього віку та, на передньому плані, молодика.  На нашу думку, в цих  персонажах, автор твору вивів портретні  риси своїх сучасників.

Образ сивого старця дивовижно нагадує обличчя протоієрея Софійського собору, одного з перших дослідників храму Петра Лебединцева. У 1884 р., портретні риси цього видатного священика, історика, археолога, публіциста, журналіста було виведено М. Врубелем у композиції «Зішестя святого духа на апостолів» на склепінні Кирилівської церкви Києва.  

Селезньов творив у Софії під час перебування там на посаді протоієрея П.Г. Лебединцева (1868 – 1896), постійно спілкувався з ним, залежав від його думки при огляді ескізів до розписів і, мабуть не випадково вирішив закарбувати у стінописі Софійського храму цю непересичену особистість. У композиції Лебединцев зображений за два роки до смерті, у віці 74-75 років.

Маємо припущення  щодо  прототипу і до  образу чоловіка середнього віку.

Гадаймо його написано з Миколи Івановича Мурашка – засновника першої в Києві рисувальної школи, людини, яка стояла у витоків художнього виховання згодом відомих українських митців, першого вчителя самого Івана Селезньова, певний період  доброго друга. Даний образ іудейського учителя, якщо судити за його вбранням,  дещо виокремлений від інших тим, що стоїть на підвищенні, тим, що символізує темно-блакитним вбранням сакральну, небесну чистоту обряду хрещення. Автор навмисно акцентує увагу саме на цьому образі, який неймовірно схожий з портретом М.І. Мурашка, написаним І. Селезньовим. Чорне волосся, вуси і борода, абрис обличчя, збігається вік зображених, приблизно років 45-50 років,  дещо загострений з горбинкою ніс, опущені віки очей… Такий збіг надав можливість припустити, що в образі іудейського знавця і вчителя талмуду виведено портретні риси гімназичного вчителя Івана Селезньова – Миколи Івановича Мурашка.

Виводячи портретні риси своїх сучасників у персонажах композиції «Хрещення Ісуса Христа» автор твору не забув і себе увічнити у монументальному живописі Софії Київської.

У тонких рисах обличчя молодого чоловіка, який уважно спостерігає за обрядом хрещення, вгадуються портретні риси самого  Івана Селезньова. Довге каштанове волосся, форма зачіски, форма вусів та маленька акуратна борідка скидаються на фотозображення молодого художника. Схожість настільки очевидна, що, напевне, це автопортрет художника. Таке припущення, на наш погляд, не викликає особливих сумнівів. Оскільки приклади авторських зображень у персонажах власного твору досить поширені, маємо подібні приклади і у церковному мистецтві.

Отже, за нашим дослідженням  відвідувачі Софійського собору у композиції «Хрещення Ісуса Христа» в образах персонажів сюжету мають можли­вість бачити портретні риси сучасників автора твору: видатного релігійного і освітнього діяча П.Г. Лебединцева, засновника першої рисувальної школи у Києві, людини, яка стояла у витоків художнього виховання згодом відомих українських митців М.І. Мурашка і, нарешті, автопортрет автора композиції, Івана Селезньова. 

Знакове те, що, творіння цього українського митця, колись приховані під шаром тиньку, тепер відкрито і відроджено до огляду відвідувачів Софійського собору.

Автор І. Марголіна