Живопис закритий і живопис відроджений

Живописні композиції, які знаходяться на північному склепінні трансепта Софії Київської, на сьогодні залишаються закритими.

На східному схилі склепіння, над вівтарем, присвяченим св. Апостолу Петру (над жертовником), прихованою є композиція «Жони-мироносиці біля Гробу Господнього».

Жони-мироносиці біля Гробу Господнього. Олія. Сер. ХІХ ст.

Північна частина трансепта Софії Київської; східний схил склепіння.

Вигляд до реставрації 1954 – 1956 рр.

 

Навпроти, на західному схилі цього ж склепіння – «Апостоли Петро і Іоанн біля Гробу Господнього».

Апостоли Петро та Іоанн біля Гробу Господнього. Олія. Сер. ХІХ ст.

Північна частина трансепта Софії Київської; західний схил склепіння.

Вигляд під час реставрації 1954 р.

 

Масштабні Воскресенські сцени, кожна площею близько 30 кв. м, виконані у сер. ХІХ ст., чекають на своє відродження.

 

Донедавна усі склепіння трансепта і центральної нави Софії Київської виглядали похмуро. Пофарбовані в сірувато-оливкові і жовтуваті кольори, вони приховували олійний живопис пізніших епох. Масштабні композиції ХVІІІ і ХІХ ст. були зумисне закриті реставраторами у 1956 році, тому що, на думку керівників реставраційних робіт, не мали ані художньої, ані історичної цінності та порушували, заважали сприймати чітку систему фрескового розпису собору ХІ ст.

Цікаві стінописні композиції були викреслені з історії пам’ятки. Інформація про прихований живопис, фрагментарна, неповна та викривлена була занесена лише до реставраційної документації, і відтоді не була оприлюднена. Вистачило короткого відрізку часу, лише півстоліття, щоби сірі склепіння Софії стали сприйматися як природні і щоб укорінилася думка, що на тих склепіннях нічого не збереглося.

 

Наявність пізнішого живопису, захованого під фарбами нейтрального тону на склепіннях центральної нави і головного трансепта Софії Київської, була встановлена нами 2007 року у процесі роботи з матеріалами наукового архіву Національного заповідника «Софія Київська». Вдалося прослідкувати долю цього живопису, етапи реставрації, зауважити стан збереження та проблему атрибуції. Назви більшості з цих композицій в документах не були вказані, деякі отримали помилкові визначення. Атрибуції живопису, що «не становить цінності» не надавалося жодного значення, адже в реставраційній документації наполегливо зазначалося, що це живопис дуже низької якості, потворний і нібито відволікає увагу від стародавніх мозаїк і фресок.

Назви прихованих композицій були визначені нами за фотографічними знімками та картограмами, частковими описами персонажів сюжетів у реставраційних звітах.

 

Значна частина несправедливо забутого живопису на сьогодні вже є доступною для огляду. Останніми роками в Софії Київській були розкриті композиції південного склепіння трансепта (2018) і двох склепінь центральної нави (2020). Роботи проводилися під керівництвом завідувача майстерні з реставрації пам’яток Анатолія  Остапчука. 

 

На великих площах північного і південного склепінь трансепта у сер. ХІХ ст. за рисунками академіка Федора Солнцева були виконані художні композиції – чотири Воскресенські сцени.

На сьогодні дві з них розкриті.

На західному схилі південного склепіння трансепта перед вівтарем, присвяченим свв. Богоотцям Іоакиму і Анні (перед дияконником) розміщено композицію «Шлях до Емауса».

Навпроти, на східному схилі цього ж склепіння – «Вечеря в Емаусі».

Вечеря в Емаусі. Олія. Сер. ХІХ ст.

Південна частина трансепта Софії Київської;східний схил склепіння. Сучасний вигляд.

Фото Дората Капорікова.

 

Усі чотири Воскресенські сюжети, два з яких поки що залишаються закритими (про них ми розповіли спочатку), разом із фресковими композиціями ХІ ст., що збереглися на стінах трансепта, складають послідовну ілюстрацію Євангельської розповіді від Воскресіння Христового до Зішестя Святого Духа на Апостолів.

Стародавні фрески «Зішестя в Ад», «Явлення Христа жонам-мироносицям» хронологічно за змістом доповнюються зображеннями Апостолів Петра і Іоана біля Гробу Господнього і жон-мироносиць, що слухають Ангела. Далі, у південній частині трансепта, розповідь продовжують сцени «Шлях до Емауса» та «Вечеря в Емаусі», вони передують стародавнім фрескам, що зображують явлення Христа учням з Фомою – «Увірування Фоми», явлення Христа перед Вознесінням – «Відіслання учнів на проповідь» і «Зішестя Святого Духа на Апослолів».

 

За стилем і технікою виконання олійні композиції на схилах трансепта, справді, дисонують зі стародавніми фресками Христологічного циклу. Це пояснюється тим, що за задумом Ф. Солнцева вони мали бути виконані «во вкусе живописи прошлого столетия, так как… находятся в одной связи с … утвержденными вселенскими соборами и соборами Апостолов и отцев церкви», тобто, вимагалося наслідувати барокові розписи ХVІІІ ст., щоб поєднати стилістично нові зображення з композиціями на склепіннях центральної нави. Варто зазначити, що це завдання не зовсім вдалося виконати художникам – усі чотири твори великою мірою позначені впливом традицій академічного живопису. Проте за тематикою ці нові розписи органічно поєднані з фресками Христологічного циклу.

 

Барокові композиції ХVІІІ ст. на склепіннях центральної нави були суттєво поновлені та доповнені під час реставрації Ф. Солнцева, реставровані та закриті у 1956 р. і, нарешті, розкриті у 2020 р.

 

Наразі склепіння Софії Київської «ожили».

У центральній наві на сяючому золотом тлі неначе відкрилося «Небо земне».

Склепіння центральної нави Софії Київської. Сучасний вигляд. Фото Дората Капорікова.

 

На першому на захід від центрального купола коробовому склепінні, над уцілілими частинами князівського групового портрета знаходиться композиція, що складається з кількох регістрів. У зеніті на золотому тлі у трикутнику зображено голуба – символ Духа Святого; нижче, на південному та північному схилах склепіння – дванадцять Апостолів: по шість фігур на кожному схилі. Таке зображення Зішестя Святого Духа на Апостолів, своєрідне за іконографічним вирішенням, що було обумовлене необхідністю врахувати особливість архітектурної поверхні склепінь і розділити Апостолів на дві віддалені групи, певною мірою замістило відповідну стародавню фрескову композицію на західній стіні південної частини трансепта. Зображення сюжетів двунадесятих свят є одними із основних, обов’язкових у православному храмі, а на той час фрескове «Зішестя Святого Духа» ХІ ст. було закрите олійним живописом.

У нижніх ділянках схилів вказаного склепіння, безпосередньо над південною та північною частинами князівського групового портрета, знаходяться зображення ще двох груп Апостолів із числа 70-ти: по 35 Апостолів у кожній групі.

Нижні групи Апостолів (ті, що по 35 ликів) відділені від верхніх (тих, що по 6 ликів) написами на стрічках.

Далі, на другому від центрального купола західному склепінні центральної нави в зеніті на золотому тлі знаходиться зображення Христа Великого Архієрея, що стоїть у хмарах і благословляє обома руками. Біля хмар – голівки ангелів.

Нижче, на північному схилі цього склепіння, знаходяться дві композиції, розташовані одна над іншою – зображення соборів святих (так названі усі композиції на обох склепіннях центральної нави протоієреєм П. Лебединцевим; ще одне його ж визначення: «соборы Апостолов и отцев церкви»).

На південному схилі збереглася верхня композиція – зображення одного із соборів святих, нижня, теж «Собор святих», втрачена: на час проведення реставраційних робіт у сер. ХХ ст. ґрунт і фарбовий шар її були в дуже поганому стані, тому старий пошкоджений тиньк замінили новим. Над верхніми «Соборами святих», що розташовані безпосередньо під зображенням Христа Великого Архієрея (по обидва боки від Нього, на схилах), знаходяться стрічки з написами.

Розписи склепінь центральної нави органічно поєднуються з оформленням центральної частини західних хорів – композицією ХVІІІ ст. «Похвала Пресвятій Богородиці» («Про тебе радіє»), значно поновленою та доповненою у сер. ХІХ ст. Безсумнівно, виконані вони були за єдиним композиційним задумом.

 

Зображення, що вміщуються на двох склепіннях центральної нави суттєво доповнюють картину стінописного ансамблю Софії Київської доби бароко, адже вони зберігають сюжети композицій, що з’явилися тут ще у першій пол. ХVІІІ ст. Разом із композицією центрального купола, що була виконана поверх стародавніх мозаїк і пізніше детально описана митрополитом Євгенієм (Болховітіновим) та з живописом на центральному склепінні західних хорів, разом із зображеннями семи Вселенських соборів, що оперізували перший поверх центральної нави і трансепта, вони становили ядро стінописної програми ХVІІІ ст., яке ми зараз можемо реконструювати.

Незважаючи на пізніші поновлення, деякі зміни, значні доповнення і художнє тонування, розкритий живопис зберігає композиційну схему розпису Софії Київської ХVІІІ ст.

 

На початку 1950-х років усі композиції на склепіннях центральної нави і трансепта були визначені як «безобразные по своим художественным качествам» и «грубые, ремесленно-церковные как по рисунку, так и по цвету».

Через кілька років (1956 – 1958 рр.), під час реставрації стінопису у жертовнику і дияконнику, оцінка пізнього живопису, що там знаходився і також підлягав закриттю, була значно м’якшою. Наприклад, стосовно закритих композицій «Успіння Богородиці» і «Воскресіння Тавіфи» у приділі св. Апостола Петра в реставраційних документах зазначено лише, що живопис ХІХ ст. в художньому відношенні великого значення не має.

Воскресіння Тавіфи. Олія. Сер. ХІХ ст.

Вівтар св. Апостола Петра Софії Київської;апсида; південна стіна.

Композиція закрита суцільними шарами фарби нейтрального тону.

 

Рішення про зафарбування було застосоване й до пізнішого живопису Апостольського приділа, а також до двох олійних композицій 1894 р. – «Хрещення Господнє» та «Стрітення» (Розкриті у 2009 р.).

 

Розкриті останніми роками композиції свідчать про історичну та культурну цінність пізнішого стінопису Софії Київської.

Живопис, що залишається прихованим, чекає на розкриття.

 

Численні стінописні композиції Софії Київської ХVІІІ та ХІХ ст., що були виконані в місцях втрат стародавніх фресок на новому ґрунті і займали великі площі, внаслідок реставрації сер. ХХ ст. зникли: окремі знищені без необхідного документування, інші зберігаються прихованими.

Вони є складовою частиною багатогранної історії Софії Київської і потребують ретельного вивчення, адже мають значення як пам’ятки образотворчого мистецтва (як зразки монументального мистецтва, що відображують особливості церковного живопису конкретних історичних епох) і як пам’ятки історії.

Підготувала Тамара РЯСНАЯ