Святий Онуфрій Великий на сторожі Софії Київської

25 червня  святкуємо пам’ять св. Онуфрія Великого (320-400 рр.), одного з Отців Церкви,  який глибоко шанувався в Київській Русі, починаючи від часів її Хрещення. Його вельми колоритне зображення на фресці ХІ ст. з величезною кількістю написів-графіті  на ній збереглося у давній  південній зовнішній галереї  Софії Київської. Чому саме тут? У зовнішніх галереях, що оперізують собор, де юрмився простолюд, намальовані стовпники й пустельники – славетні християнські відлюдники. Це не лише було дієвою проповіддю простого невибагливого життя, утримання від його спокус, а й створювало всередині матеріальних стін незбориму духовну стіну храму. До таких значущих образів софійського стінопису належить і єгипетський пустельник IV ст. св. Онуфрій Великий, зображений у позі вічного молитовника (оранта) в південній зовнішній галереї.

Цей образ вирізняється з-поміж усіх персонажів колосального собору святих Софії тим, що на ньому написано найбільшу кількість графіті – 209. Але святий вважався дієвим помічником і в земному житті. Саме на образі св. Онуфрія читається знаменитий 14-рядковий напис про Боянову землю. Це – найдавніша відома нам купча кінця ХІ ст., що повідомляє про купівлю княгинею Всеволодовою (дружиною Всеволода Ярославича) якоїсь Боянової землі. Можливо, йдеться про землю, що належала славетному Боянові – давньоруському співцеві-сказителю, який сім разів згадується у «Слові о полку Ігоревім». Нижче від напису про Боянову землю добре читається залишений  значно раніше на цій фресці автограф новгородця Коснятина (Костянтина), отрока (молодого дружинника) Коснятина Добринича, сина Добрині Никитича: «Коснятин, Коснятина отрок». Якщо Добриня був вуєм (дядьком і наставником) Володимира Святославича, то новгородський посадник Костянтин Добринич став сподвижником Ярослава й допоміг йому взяти Київ у 1019 р. Тоді ж його отрок і «розписався» на стіні Софії як воїн-переможець.