Священномученик Власій Севастійський в стінопису Софії Київської

Коли, піднявшись крутими сходами північної вежі  Софії Київської, заходиш на її хори,  то одразу зупиняєш свій погляд на вельми репрезентативному образі священномученика Власія Севастійського. Його пам’ять святкуємо 24 лютого. Св. Власія намальовано олійними фарбами, коли за митрополита Арсенія Могилянського (1757 – 1770) було розписано хори собору. Річ у тім, що у ХVIII ст., відповідно із запитами і смаками тієї доби, пошкоджені давні фрески ХІ ст. були отиньковані, побілені і на стінах з’явилися нові сюжети, виконані яскравими олійними фарбами. За радянських часів цей живопис, на противагу фресковому, вважали антихудожнім, презирливо називаючи “малярським”, проте це зовсім не так. Насправді  софійські розписи ХVIII демонструють високий художній штиб цього національного за духом мистецтва. А в самому слові “маляри”, “малярський” немає нічого негативного, бо так називали тоді фахових художників.  В Софії працювали вправні  маляри  живописної майстерні Софійського монастиря, що функціонувала до його скасування у 1786 р. Вони, безперечно, за композиційними принципами і загальним змістом виконаного ними  стінопису певною мірою орієнтувалися  на  давній живописний ансамбль собору, який виник ще на початку ХІ ст. У ХVIII ст.  священномученика  Власія, який є взірцем художньої спадщини софійської малярні,  було зображено  на центральному стовпі північних хорів, що засвідчує високий статус цього святого у пантеоні  православних Святців Русі-України. За своїми рисами цей  софійський сюжет  є   чудовим витвором  українського бароко. Вбраний у багате літургійне облачення,  св. Власій правою рукою благословляє, в лівій – тримає золотий хрест і пальмову гілку, яка є символом перемоги Христа над смертю, благословення Небес, Раю і Воскресіння. Над образом Власія – великий горизонтальний напис: «С[в.] священномученикъ Власій єпіскопъ Севастійскій».

Згідно з житієм і акафістом (гімном на честь святого), св. Власій ще замолоду  відрізнявся благочестям,  став лікарем, зцілював від хвороб і особливо шанувався як цілитель дітей. На прохання жителів міста Севастії Вірменської в Каппадокії (нині Сівас, Турція)  був поставлений Севастійським єпископом. Під час гонінь Діоклетіана, а потім Ліцинія Власій укріплював віру й утішав християн, відвідував мучеників у в’язницях, підтримував гонимих. Був підданий жорстоким тортурам і усічений мечем у 312 р. за відмову відректися від Христа. Св. Власій назавжди  залишився світочем християнської віри.

У слов’янській народній традиції св. Власій – покровитель худоби, оскільки передання гласить, що він благословляв і зцілював звірів. У давній Русі-Україні пошанування св. Власія асимілювалось з культом язичницького бога Велеса, покровителя землеробства і скотарства. Але св. Власій переміг Велеса. Недарма перший храм, присвячений  св. Власію, був закладений князем Володимиром одразу після хрещення Русі в Києві на Подолі, там, де до того існувало язичницьке капище Велеса. У  своєму храмі  св. Власій  був завжди незримо присутнім, бо тут знаходилася особливо  шанована  ікона св. Власія із частками його мощей. Храм простояв до ХVI ст.; зараз на його місці знаходиться Введенська церква, один із престолів якої освячений на честь св. Власія. Образ цього святого, явлений на  численних іконах, став дуже популярним на східнослов’янських теренах. У давніх храмових розписах образ св. Власія як одного з найшановніших святителів, найчастіше фігурує серед зображень св. Отців Церкви на стінах вівтарів. Так само і на фресці початку  ХІ ст. у  Софії Київській св. Власій представлений в «Святительському чині» на стіні Георгіївського вівтаря, оскільки св. великомученик Георгій є покровителем землеробів і скотарів. А, крім того, образ св. Власія перегукується із зображеним на склепінні вівтаря образом самого св. Георгія Змієборця як переможця дракона, себто диявола, з яким у Русі-Україні асоціювалося язичництво.

Автор статті: д.і.н., проф. Надія Нікітенко