Робота економа Софійського архієрейського дому кінця XVІІІ – початку ХІХ ст.

Прибуваючи до Києва кожен новопризначений митрополит отримував у своє розпорядження домогосподарство із його працівниками, які були об’єднані у Києво-Софійський архієрейський дім. Ця установа мала свою структуру з розподілом обов’язків. Головним у структурі дому був митрополит, якому належала управлінська роль.

Виконавча влада делегувалася економічному правлінню. До нього входили: економ, скарбничий, комісар. Їхнє завдання – організовувати та контролювати роботу працівників дому, зберігати кафедральну скарбницю, слідкувати за рухом коштів та виконанням розпоряджень митрополита. Також, вони повинні були піклуватися про цілісність усього маєтку та всіляко сприяти приросту господарства – Економії. Серед членів правління головним був економ. В період кінця XVІІІ – початку ХІХ ст. на цю посаду призначали чоловіків, представників чорного духовенства, ігуменів або ієромонахів які згодом висвячувалися в сан ігумена.

Кандидат на економічний послух повинен володіти рядом вмінь: бути чесним, освіченим, уважним та мати певні навички ведення економічної та господарської діяльності. Сама ж посада з’явилася в структурі дому з 1786 року, але лише 15 вересня 1800 року Київським митрополитом Гавриїлом (Бенулеско-Бодоні) видана постанова про упорядкування діяльності Економічного правління. В документі описуються повноваження і завдання, як для правління в цілому, так і для кожного її члена окремо, зокрема й економа –характеризується наступними словами: «должность эконома неограничивается: ибо требуетъ всегдашняго усерднаго и вѣрнаго попечѣнія, какъ о сохраненіи, такъ по приращеніи экономіи и порядкѣ» (тут і надалі всі цитати подаються мовою оригіналу).

Для ефективного виконання цих обов’язків потрібно мати міцне здоров’я та молодечу енергію, про це писав багаторічний економ ігумен Рафаїл: «должность эконома которая по своей обширности и безъ престаннымъ заботамъ требуетъ человѣка здоровыхъ слаженій, и не такъ старыхъ лѣтъ каковы мои», на той час йому виповнилося щонайменше 67 років.

Складність виконання роботи полягала у значних обсягах господарства. У Софійському архієрейському домі працювало до 80 осіб. Територія, яка була у розпорядженні Київських митрополитів охоплювала: Софійський митрополичий дім разом із супутніми господарськими будівлями, заміські дачі на Шулявці, Кудрявці, господарчий двір на Паньковщині, рибні лови на озері Заспа, землі на Теремках, Білогородці. Митрополитам не просто було знайти потрібну людину серед чернецтва на посаду економа. Знайшовши вдалого кандидата не квапились відпускати з архієрейського дому, а інколи знову повертали на економічне послушництво. Наприклад, в період кінця XVІІІ – початку ХІХ ст. рекордсменом по стажу роботи на цій посаді став ігумен Рафаїл – сумарно 18 років, тричі був звільнений і двічі повернений до архієрейського дому.

Одною з останніх проблем з якою стикався кожен економ на своїй посаді, була передача всього майна архієрейського господарства новопризначеному економу. Труднощі цього процесу виникали через ведення неналежним чином обліку майна. Відповідно при передачі виявлялася нестача. На цю проблему неодноразово звертали увагу Київські митрополити. Наказуючи економам мати описи з переліком всього казенного майна яке перебувало в архієрейських маєтностях, а також, зобов’язуючі робити щомісячні відомості про стан господарства. Виходячи з таких настанов митрополитів, кожна дрібниця була на обліку і вразі її пошкодження відразу цей факт виявляли, винні компенсували втрату, а у реєстрі робили відповідну відмітку. Тобто проблем із передачею майна від попереднього до новопризначеного економа не повинно було виникати.

Однак, реальне життя не таке ідеальне. При кожній передачі майна виявлялася нестача певних речей. Для вияснення всіх обставин пропажі та компенсації втраченого викликали до Києва екс-економів або ж затримували їх на довгі місяці та роки після звільнення. Показовими у цьому є наступні історії. Настоятель Медведівського Свято-Миколаївського монастиря ігумен Іоанікій (економ з червня 1803 по червень 1805 року) давав свої пояснення, щодо колишніх втрат, на початку 1809 року, тобто 3,5 роки після звільнення. Настоятель Ірдинського Свято-Успенського (Виноградського) монастиря ігумен Варсонофій (економ з березня 1809 по грудень 1813 року) був відпущений лише в травні 1816 року, після того як компенсував втрачені речі купивши та передавши до архієрейського дому фарфоровий посуд на суму 108 рублів.

Така непроста робота мала й певні позитивні моменти. Економи за своє послушництво отримували грошову винагороду та довіру митрополита, Остання виражалася у швидкому висвячені в сан ігумена та призначенням настоятелем у один із монастирів Київської митрополії.

 

Підготував Денис Борисов