Митрополит Серапіон і пожежа у Києві 1811 року

Як відомо, у 1811 році, за три дні, від 9 по 11 липня, внаслідок пожежі, що почалася неподалік від Житнього ринку на Подолі, значна частина Києва просто була знищена.

Ця подія настільки вразила сучасників, що породила чимало чуток і конспіративних теорій, які, між іншим, дожили й до сучасності. За однією із таких теорій, цю пожежу влаштували французькі шпигуни, які намагалися підірвати у Києві російській вплив. Що ж, такі думки цікаві, але не більше…

Одним із свідків тієї давньої пожежі був тодішній київський митрополит Серапіон Александровський, котрий по собі залишив об’ємні щоденникові записи. Між іншою цікавою інформацією, там трапляються і записи, що стосуються Великої пожежі.

Його особисті враження від тієї події зустрічаємо у записі тільки за 14 липня (частина щоденника втрачена): «… был пожар: и на печерской против самой почти владимирской церкви, и сгорел дом войта Рыбальского: и сей пожар наделал такой страх, что все выбирали все имения свое из домов; и вывозили в поле: так кои и мы всю ризницу Архиерейскую выносили в выход, что подлатным (ймовірно: «под летним») амбаром, и ночь почти всю не спали: и мои коробы, и вина и водки в подвале вынесли». Цей запис свідчить як про сильні особисті враження митрополита, які він отримав, так і про загальний настрій, який тоді панував у Києві.

Після Великої пожежі, вже оговтавшись, Серапіон змушений був включитися у процес відновлення Києва. Він зустрічався з цього питання як з київською адміністрацією, так і з своїм духовенством. Так, 11 серпня митрополит зустрівся з київським архітектором (прізвище у щоденнику не вказується, але, скоріш за все, – це був Андрій Меленський), з яким він обговорював плани відновлювальних робіт: «…был архитектор с планом здешнему корпусу, где певчие и звонари живут; коих бы оный отделает для академиков: и сказывал, что в бывший пожар июля 8 числа, сгорело 1240: дворов; а в место оных по новому плану полагается уже толко до 300 дворов».

28 серпня Серапіон Александровський здійснив інспекційну поїздку по монастирях Києва, що постраждали від лиха, зокрема побував у Флорівському, Грецькому та Братському. Того ж дня він зустрівся ще й протопопом Іоаном Левандою. Останній відзначився активною підтримкою киян під час боротьби з пожежею та її наслідками. Як записав митрополит: «..протопоп Леванда после пожара первый раз явився, ко мне и дано ему яко погорелому 100 руб.»

Пожежа згадувалася у Києві ще довго. В наступному 1812 році, 14 квітня, митрополит відзначив у щоденнику свою поїздку до Успенського собору на Подолі (більш відомого як церква Богородиці Пирогощої), де він провів богослужіння з подякою за виділення імператором Олександром І київському духовенству, яке постраждало під час пожежі, 34 200 рублів. Немаленька сума…

У щоденниках митрополита Серапіона згадуються ще й інші пожежі, що інколи траплялися у Києві, але Велика пожежа 1811 року, зрозуміло, залишила у його пам’яті особливий слід…

Підготувала Оксана Ластовська