Митрополит Серапіон і його портрети

На початку ХІХ століття у Києві митрополичу кафедру зайняв призначений сюди Св. Синодом митрополит Серапіон (Александровський). Дослідники по різному його характеризують. Але як особистість він, безумовно, впливав на місцеве життя. Про це свідчить хоча б історія із провалом ідеї створення тут університету, в якій він відіграв негативну роль.

Перебуваючи на своїй посаді, Серапіон все, найбільш цікаве, з його точки зору, записував у своїх щоденниках. Характерною рисою цих записів було приділення особливої уваги тому, що стосувалося безпосередньо його ж самого (наприклад, подарунки, похвальні слова, привітання і т.п.). Немало уваги ним у цих записах було відведено і своїм власним портретам.

На сьогодні у Києві зберігаються тільки 3 портрети митрополита Серапіона Александровського, які збереглися до нашого часу. Але насправді їх було значно більше.

Перший портрет почав писатися вже від самого початку перебування митрополита на київській кафедрі. 26 листопада 1804 року він записав у щоденнику: «…живописец пришел; и начал писать мой портрет во весь рост в мантии только одной; сняв с меня всю меру, на картине вышиною более аршин». І у грудні цей портрет вже був завершений. В наступному році почала творитися нова партія портретів. Як митрополит записав 16 листопада 1805 року про роботу одразу вже над двома його портретами: «…сидел с живописцем, который писал мой портрет и другой поправлял». Подібні та інші записи про писання портретів у щоденниках митрополита зустрічаються неодноразово.

Що ж митрополит робив із своїми численними портретами? Він їх дарував. Наприклад, у квітні 1805 року він одіслав один із них до Богородицького монастиря у Казані. У 1810 подарував «мой портрет полуаршиный в кругу написаной» протоієрею Сігірєвичу, і в тому таки році ще протопопу Маньковському «на новоселье свой портрет». Звісно, портрети дарувалися й багатьом іншим особам. Тому кількість створених портретів, скоріш за все, була дуже значною.

Між іншим, деякі портрети писалися не на традиційному матеріалі. Так, у 1815 році митрополит відзначив, що його портрет художник завершив творити «на кости слоновой».

Хто ж були творці портретів Серапіона? Повністю цю інформацію вже зараз важко встановити. Тим не менше, знаємо, що одним із постійних портретистів був ієромонах Києво-Печерської лаври Захарій, котрий помер у 1810 році у віці 75 років. Про нього митрополит сам писав: «…при таких летах писал мои портреты в очках и очень не дурно».

Але були й інші портретисти: у 1809 році від якогось пана Єкушкіна «человек писал с меня портрет сухими красками», а у 1812 році – «живописец Турчаниновой», при чому прямо в церкві у будинку митрополита, де той «обедню слушал». Найімовірніше, що Турчанінова – це графиня Анна Олександрівна Турчанінова, котра прославилася в ці ж роки своїми розкопками у Вишгороді, філософствуваннями, цілительством і т.п.

Як бачимо, щоденника митрополита Серапіона (Александровського) дають нам цікавий матеріал. Але вони важливі не тільки інформацією про самі його портрети, але й про розвиток живопису у Києві на початку ХІХ століття.

Підготувала Оксана Ластовська