28 (15 за ст.ст. ) серпня – свято Успіння Пресвятої Богородиці

У Софії Київській  є  приділ Успіння Богородиці, створений на зламі XVII – XVIII ст. у східній половині  південної зовнішньої галереї, який слугував  південним  переддвер’ям собору. Приділ, що має вигляд просторого й розкішного палацового залу з високим сегментованим склепінням,  було суцільно вкрито  композиціями оповідального характеру з  євангельської та  київської історії часів Ольги і Володимира та багато декоровано орнаментами. У  найбільшому за розмірами сюжеті цього софійського приділу  –     «Успіння», «вставленому»,   наче картина, в прямокутну раму, вміщену в архітектурні куліси, що імітують мармурові колони з корінфськими капітелями, зображено Богородицю, яка лежить на  вкритому червоною китайкою смертному одрі. Тіло її вкрито білим покривалом, звисаючий край котрого, на який упав з неба букет троянд,  тримає Марія Магдалина, що в  глибокій пошані спустилася на коліна. В небі літають ангели, які славлять Богородицю й обсипають  її тіло  квітами.  Довкруги одра зібралися   апостоли, які жваво реагують на чудесне явлення ангелів. Апостолів  не 12, а 11, адже за Святим Переданням апостол Фома не був присутнім при похованні  Богородиці, прийшовши в Єрусалим через два дні на третій. Відчувається притаманний українському живопису  XVIII ст. помітний  західноєвропейський вплив  на   вирішення композиції, що простежується навіть у  такому канонічному сюжеті, як «Успіння Богородиці».

Підготувала  д.і.н., проф. Н. Нікітенко, завідувачка  науково-дослідного відділу “Інститут “Свята Софія” НЗСК