27 квітня – пам’ять святителя Мартина Сповідника 

    У фресках заснованої за Володимира Великого Софії Київської (1011-1018), який  приніс християнство  з Корсуня (візантійського Херсона), втілено ідею містичного “вселення” на київські землі  корсунських святих. Велике значення в цьому сенсі мають  фрескові образи  композиції “Святительський чин” північного бічного  Георгіївського вівтаря. Композиція розташована в апсиді, по три постаті святителів з кожного боку вікна. Серед святителів  тут зображені Єпіфаній Кіпрський, Власій Севастійський і  Мартин Сповідник. Святителі Власій і Єпіфаній особливо шанувалися в Русі вже з часів Володимира. Власій  був покровителем худоби і замінив собою язичницького “скотьєго бога” Велеса.  А на день пам’яті  Єпіфанія (12 травня) була освячена побудована Володимиром Десятинна церква.   Цікаво, що до цього ряду святителів  введено  образ знаменитого корсунського подвижника  Мартина Сповідника, Папу Римського (649 – 653/655, пам’ять 14/27 квітня), храм-меморій якого (збереглися його рештки) існував  в  середньовічному Херсоні (античному Херсонесі Таврійському).  Мартин Сповідник  зображений на південному боці апсиди другим (якщо рухатися у напрямі до сходу).  Його чудовий образ є довершеним і вельми виразним мистецьким твором.   Чим прославився цей святий? Його називають одним з найшляхетніших серед римських понтифіків наступником апостола Петра.   Святитель Мартин Папа Римський був Сповідником, бо попри всі  страждання й муки   до самого кінця самовіддано обстоював праведну християнську віру, тобто щиро сповідав її. Був  людиною вірною церковним канонам, освіченою і благородною.  До обрання Папою у 649 р.  св. Мартин служив папським нунцієм у Константинополі. Постраждав за відмову прийняти догмати монофелітів – прихильників вчення про те, що хоча у Христа  є дві природи – божественна і людська, але лише одна воля – божественна. Після тяжких поневірянь його, вже вмираючого, відправили на заслання в далекий Херсон, де святитель  помер від голоду 16 вересня 655 року. Папа Мартин був похований у кримському Херсоні, в храмі заміського монастиря Богоматері Влахернської, з яким дослідники ототожнюють Південний  заміський хрестоподібний храм. Мощі святого Папи були наділені цілющою силою і приваблювали до себе велику кількість богомольців. За традицією, при перенесенні до Константинополя, а потім до Рима частина мощів св. Мартина   мала бути залишена  в  Корсуні – місці подвигу  цього святого. Цілком вірогідно, що князь Володимир серед інших  згаданих у літопису корсунських реліквій  разом із мощами Папи Римського Климента, який загинув у Корсуні у 101 р.,  міг привезти до Києва й мощі св. Мартина Сповідника.  Вочевидь, цей факт сприяв розміщенню образу Папи Мартина у вівтарній частині   головного кафедрального храму Русі, засновник якого князь Володимир охрестився в Корсуні, тож мав ушанувати в Києві його велику святиню.

Підготувала  завідувач науково-дослідного відділу  «Інститут «Свята Софія»

 д.і.н. Надія Нікітенко

Cв.Мартин Сповідник. Фреска Софії Київської. Поч. ХІ ст.

Св..Мартин Сповідник. Мініатюра візантійського Менологія. 985 р.