ЗІ СВЯТОМ СТРІТЕННЯ

 У композиції «Стрітення» (ХІХ ст.), що написана на північній стіні центральної нави Софійського собору (!) в образах біблійних персонажів передано риси сучасників автора цього твору – протоієрея Софійського собору Петра Лебединцева та відомого київського мецената Миколу Терещенка.

 

Сюжет «Стрітення» пензля художника ХІХ ст. І.Ф. Селезньова  постав на північній стіні центральної нави собору під північними хорами. Стрітення у перекладі з грецької – зустріч. У давній Іудеї існував звичай: жінка, що народила дитину, вважалась нечистою і лише після завершення днів очищення вона мала змогу прийти до Єрусалимського храму і принести туди дитину на зустріч із Богом. Якщо народила дівчинку, то період очищення, заборони – вісімдесят днів, якщо хлопця – сорок днів. Отже, на сороковий день після народження Немовля Ісуса  Його мати Марія і її чоловік Йосиф прийшли до храму. Йосиф тримає клітку з голубами, аби принести їх у жертву, Марія ж щойно передала Немовля зі своїх  рук до рук  Симеона. По слову Господа, після того, як Симеон побачить Христа, він має вмерти. Така кара була призначена йому Богом за невіру в народження та появу у Світ Месії. Симеону було за триста років, коли народився Спаситель, і він вже очікував Його, проте не тільки як звільнення від довгого тлінного життя, а як Месію, який принесе нову віру й відповідно спасіння для всього людства.

Згідно з переданням, праведний Симеон був одним із 70 перекладачів, які перекладали книги Старого Заповіту з єврейської мови на грецьку. Коли він прочитав «Ось Діва в утробі  зачне,  і Сина породить» (Іс. 7:14), то хотів слово «Діва» замінити на «жінка». Але йому з’явився  ангел Господній і сказав: «Ти на власні очі побачиш сповнення цього пророцтва». Симеон з вірою чекав аж до глибокої старості виконання Божої обітниці. В переданні сказано, що він жив 300 років і помер наступного дня після того, як побачив Дитятко Ісуса в єрусалимському храмі.

Маленький Христос на руках старця Симеона уособлює нову, молоду, християнську віру, яка йде на зміну іудейському віровченню. Стрітення символізує зустріч двох вірувань, зміну місяця на сонце, ночі на день, темряви на світло, старого світу на новий, у народі говорять – зими на весну!

Коли роздивляєшся сцену, відчуваєш, що в ній присутнє щось незвичне і ніяк не можеш збагнути, що саме. Здається, все відповідає канонічній іконографії, але щось заважає, не сприймається… І нарешті – еврика! Передивившись численні сюжети «Стрітення», у більшості з них ми не знайшли зображення Христа Немовляти  сповитого з голови до ніг!  За давнім іконографічним каноном Немовля Ісуса у композиції «Стрітення» ніколи не зображують сповитим.  За правилами Його тримають на білому полотні з відкритими ручками і ніжками, відкритим волоссям – це іконографічний тип Христа Еммануїла у Стрітенні. Сповитим Христа Немовля показують лише у сюжеті «Різдво Ісуса Христа» і те, з відкритою головою. 

Пошук пояснення, підштовхнув до напрочуд популярних на той час  різноманітних ілюстрацій широко відомого чуда спасіння з дніпровських хвиль немовляти і знайдення його біля чудотворної ікони святого Миколи, яка знаходилась на другому поверсі Софії Київської. 

За церковним переказом, ще наприкінці Х ст., за часів хрестителя Русі Володимира Великого,  з  Візантії до Києва була привезена ікона Миколи Угодника, яка здавна перебувала на північних хорах Софійського собору. Наприкінці ХІ ст., за правління Всеволода Ярославича,  біля неї знайшли дитину у мокрих пелюшках, що перед тим  втопилася у Дніпрі. Вода струменіла і по самій іконі. Саме відтоді ікону святого Миколи, що шанувалась у Софійському соборі як чудотворна, стали називати іконою Миколи Мокрого.

Цей переказ про чудесне спасіння святим Миколою дитини став напрочуд популярним у ХІХ ст. і породив величезну кількість художніх інтерпретацій сюжету. Сповите дитя зображували  біля чудотворної ікони Миколи Мокрого на тлі  Миколаївського вівтаря на хорах Софійського собору,  на інших іконах – святий Миколай тримає на руках  дитину у пелюшках, майже ідентичну зображенню Христа Немовляти зі згаданого софійського “Стрітення”.

Здається, що така популярність сюжету і той факт, що ікона Миколи Мокрого в ХІХ ст. знаходилась у західній частині північних хорів  Софії Київської, якраз над композицією «Стрітення», навіяло Іванові Селезньову образ сповитого Немовляти Христа.  Отже, припускаємо, що незвичне зображення  Немовляти   у композиції Селезньова було створено під впливом іконографічного сюжету про немовля, врятоване святим Миколаєм і символізувало тему спасіння, яку уособлював сам Спаситель.   

Немовля на руках Симеона у червоних (!) пеленах зображене на рівні вівтаря. Здається, старець зараз розгорнеться та покладе  Дитину на вівтар, адже вівтар призначений для принесення жертви. Христос – агнець, жертва, ось чому червоний колір Його пелен – це символ крові Спасителя. Автор в одному сюжеті об’єднує дві теми – зустріч нової віри і принесення жертви заради людства.

У досліджуваній нами композиції  Іван Федорович Селезньов вдався до прийому портретизації біблійних образів. На наш погляд образ старця Симеона, дивовижно збігається з портретами, тобто зовнішністю протоієрея Софійського собору Петра Лебединцева. Високе відкрите чоло, рівний прямий ніс, довжезна сива борода, красива, благородна старість.

Йосиф, чоловік Марії, який несе горлиць для жертвоприношення до Єрусалимського храму, переконані,  списаний з обличчя відомого київського мецената, колекціонера Миколи Артемовича Терещенка, доброго приятеля автора цього твору – І. Селезньова. Схожість настільки очевидна, що не залишає сумнівів щодо виявлення прототипу. 

           Образ Йосипа, із портретами та фотопортретами мецената, єднають  однакові риси – абрис обличчя, глибокі задумливі очі, красиві дугоподібні брови, форма носа, зачіска, особливо вражає збіг оформлення вусів і бороди. Єдина відмінність – сиве волосся Йосипа, якщо на портретах Терещенка ми бачимо сиві вуси і бороду, одначе не віднайшли його зображень із яскраво вираженим сивим волоссям. Це легко пояснюється, за Святим писанням чоловік Марії був набагато старшим від неї, йому було за 80 років і автор підкреслює цей вік сивим волоссям.

          Майже впевнені, що й жіночі образи також мають прототипи, поки ще не виявлені нами. Аскетичне, смугляве обличчя пророчиці Анни можливо списане із якоїсь служниці Софійського собору. Класичні, акуратні риси Марії вірогідно належать знайомій художнику жінці з його оточення.

Отже, за нашим дослідженням колишні й сучасні   відвідувачі Софійського собору у композиції «Стрітення» в образах персонажів сюжету мали й сьогодні мають  можли­вість бачити портретні риси сучасників автора твору: видатного релігійного і освітнього діяча П.Г. Лебединцева; відомого збирача творів мистецтва, спонсора і мецената митців кінця ХІХ – початку ХХ ст., людини, на базі колекції якої і у його власному будинку, створено сучасний музей «Київська картинна галерея», на кошти якої зведено численні  будівлі, що прикрашають сучасний центр міста Києва тощо  М.А. Терещенка. Іван Селезньов, закарбувавши їхні обличчя у живописі Софійського собору ввів у сакральну вічність пам’ять про цих видатних киян.

Чи знали сучасники І. Селезньова про ці портрети в образах біблійних святих? Поза сумнівом знали, ходили дивитися, мабуть, не стільки на самі твори художника, скільки на знайомих їм киян. Одначе ніхто із сучасників не залишив письмових спогадів про це явлення, тому, сьогодні, ми виявили ці прототипи не внаслідок вивчення архівних документів, літературних спогадів тощо, а суто емпіричним шляхом. При тому не виключено, що незабаром буде віднайдене джерело, як підтвердить наше сприйняття представлених образів.

Знакове й те, що творіння цього українського митця, колись приховані під шаром тиньку, тепер відкрито і відроджено.

Підготувала І. Марголіна

Іл. 1  І. Селезньов. Стрітення. Олійний живопис. 1896. Північна стіна центральної нави Софії Київської.

Іл. 2  Ікони Миколи Мокрого із врятованим немовля.

Іл. 3 (1) Старець Симеон з композиції «Стрітення». Іл. 3(2) Фото протоієрея П. Лебединцева. Іл. 3(3) Образ старця з композиції  І.Селезньова «Хрещення Ісуса Христа»  – прототип П. Лебединцев.

Іл. 4 Святий Йосип з композиції «Стрітення».  Фотографії М.А. Терещенка.