(044) 279-22-56 екскурсії

(044) 278-26-20

  • Українська
  • English

“Втілена Молитва”

“Втілена Молитва”

Виставка сучасного іконопису в Національному заповіднику “Софія Київська”

Поруч зі “стаціонарними” храмовими іконостасами і настінними розписами у християнському світі багато століть існують портативні та хатні ікони. Їх могли брати з собою у далекі і небезпечні мандрівки, на прощі, до них зверталися з молитвами у хвилини радості і смутку, їм дякували, у них просили заступництва. Такі ікони могли передаватися з покоління в покоління, перетворюючись на родинні реліквії.

Виставка “Втілена молитва” представляє сучасні ікони хатнього чи родинного “формату”, написані майстрами іконописної школи-майстерні “Неопалима купина”, яка діє з 2001 року. Фундатори майстерні – професійні художники, живописець Алла Дроган та скульптор-реставратор Денис Матяшевич. За час існування майстерні до вивчення мистецтва іконопису, засвоєння традиційної технології виготовлення ікони долучилися велика кількість людей різного віку, громадян України, Росії, Молдови та країн Євросоюзу.

Особливістю цієї виставки є те, що на ній представлені ікони, створені виключно жінками. Традиційно в православній культурі жінки були зайняті переважно створенням церковного текстилю, і лише в 20 столітті вони активно долучилися до іконописання.

Найбільш поширеними іконографічними сюжетами для домашніх ікон в Україні були Богоматір з немовлям, Господь Вседержитель, Спас Нерукотворний. Особливою пошаною користувалися образи св. Миколи Чудотворця, Юрія Змієборця. Нерідко хатню божницю доповнювали образами святих – покровителів господарів, святих – цілителів, списками з чудотворних ікон Богоматері (Володимирської, Казанської, Триручиці, Ченстоховської, Остробрамської та ін.). Майстрині “Неопалимої купини” значно розширюють цей перелік, додаючи до нього образи святих, яких шанували в інших православних регіонах (наприклад, Св. Цариця Тамара, Св. Серафим Саровський та ін.), списки з менш знаних чудотворних ікон (Богоматір Галатська ) чи іконографічних версій (Ікона  Пресвятої Богородиці «Вертоград Укладений»).

Щодо стилістичних особливостей представленого матеріалу, то тут ми бачимо поєднання власне візантійських традицій з ренесансними, колористичного аскетизму з бароковою декоративністю. Так, в іконі “Нев’янучий квіт” постать Богородиці у строгому темно-пурпуровому мафорії оточена вінком із квітів, написаних яскраво і декоративно, як це робили народні майстри. Аби надати іконам урочистого звучання, виокремити  їх у несакральному просторі квартири чи будинку, майстрині часто використовують декоративне рельєфне тло, сформоване з левкасної маси і вкрите позолотою. Цей прийом часто використовувався в українській іконі 16-18 ст.

Національний заповідник “Софія Київська”, музей “Будинок митрополита”,

Київ, Володимирська, 24.

Відкриття виставки відбудеться 14 серпня о 12.00