Вшанування афонської ікони Ватопедської Богоматері

3 лютого день шанування афонської ікони Ватопедської Богоматері, яку називають Відрада і втіха.

Перед іконою моляться про дарування душевного спокою в скорботі та журбі, благають про зцілення від важких захворювань.

Список з цього образу був родинною іконою сім’ї Тупталів: Савви Туптала – сотника війська запорізького, ктитора Кирилівського монастиря, його дружини набожної Марії Михайлівни, його трьох дочок, які поперемінно були ігуменями Йорданського монастиря на київському Подолі, а також єдиного сина Сави Григоровича – Даниїла Туптала, майбутнього святителя Димитрія Ростовського, письменника, блискучого проповідника і, нарешті, славетно відомого, автора Житій святих.

У свій час, батько віддав родинну ікону своєму синові Даниїлу (у чернецтві Димитрій) і ця сімейна реліквія супроводжувала ченця Димитрія, а згодом ігумена багатьох монастирів в Україні, а наприкінці життя ігумена Свято-Яківського монастиря у Ростові Великому і надавала йому сил довершити свій величезний труд з написання Житій святих, а також нагадувала про рідних і про улюблену ним Україну. Коли Димитрій відчув, що життя добігає кінця він відправив цю ікону до Києва у Кирилівський монастир з проханням встановити її над могилою батьків.   Вся родина святителя, окрім нього, похована у нартексі Кирилівської церкви Києва.

Ікона «Відрада і Втіха» перебуває в монастирі Ватопед, що на Афоні. Варто зазначити, що колись цей образ був частиною настінного розпису, який пізніше зняли зі стіни і розмістили в кіот. Уже багато років ікона покрита срібним окладом, відкритими є тільки лики Богоматері і Немовляти. Сам же образ неодноразово поновляли, але вираз очей Богородиці, незважаючи на оновлення, залишається незмінно проникливим, що вводить в благоговійний трепет. Переказ монастиря Ватопед розповідає, що одного разу на обитель хотіли напасти розбійники. Вони сховалися під монастирськими стінами і планували з першим променем сонця, як тільки відкриються ворота, увірватися в монастир, розграбувати всі його скарби і вбити ченців. По завершенню вранішньої молитви, вся братія розійшлася і у храмі залишився лише настоятель. Аж раптом він почув голос Богородиці, який лунав від Її ікони: «Сьогодні не відчиняйте ворота монастиря, замість цього підніміться на стіни і проженіть розбійників». Однак глянувши на ікону, він побачив, як Іісус підняв Свою руку, закриваючи уста Богородиці промовляючи до Неї: «Не турбуйся про це грішне стадо, залиши їх. Вони загинуть від рук розбійників, тому що примножилися беззаконня в цьому монастирі». Однак Богородиця злегка відхилила ручку Сина, щоб звільнити Свої уста і повторила це попередження ще двічі. Коли ж настоятель піднявся на стіни монастиря, то побачив, що він оточений грабіжниками та наказав не відчиняти ворота. За допомогою гармат братія прогнала ворогів, таким чином монастир був врятований. Коли ченці повернулися в храм, то побачили, що образ змінив свій вигляд, в якому перебуває і дотепер.

Варто зазначити, що спочатку ікона була написана по типу «Одигітрія» («Вказуюча дорогу»), де Богородиця вказує рукою на Христа, Який є «Шлях, Істина і Життя». (Ін.14:6). Завдяки цьому вчинку ми бачимо, що Богородиця проявила своє милосердя, врятувавши ченців, адже для Неї милосердя є набагато важливішим справедливості, а Господь Бог не карає, а наставляє людей на істинний шлях.