Відкриття виставки «Генуя та Крим (XIII-XV ст.). Історія генуезької торгової експансії в Північному Причорномор’ї»

Відкриття виставки «Генуя та Крим (XIII-XV ст.). Історія генуезької торгової експансії в Північному Причорномор’ї»

Національний заповідник «Софія Київська» не припиняє діяльності у вивченні та популяризації культурного надбання генуезців в Криму, яка розпочалася ще в 1958 р., коли до складу заповідника було включену видатну пам’ятку середньовічної архітектури — Судацьку фортецю.

Протягом двох сторіч (1275-1475 рр.) на кримському узбережжі Чорного моря існувала низка поселень, заснованих генуезцями, частково на місці старих візантійських і навіть античних портових пунктів. Всі ці поселення слугували базами торгового обміну між країнами Середземномор’я, Близького Сходу та світом кочовиків Євразійського степу. Генуезці створили в Кафі (Феодосії), Солдайї (Судаку), Чембало (Балаклаві) та інших містах необхідні умови для реалізації торгово-економічного потенціалу не лише для себе, але й для поліетнічного населення півострова, забезпечивши надійну і безпечну систему морської комунікації. Політична спритність генуезців тривалий час гарантувала безпеку та відносну релігійну толерантність грекам, вірменам, татарам, іудеям та представникам інших народів, які проживали в їх факторіях. В історіографії феномен продуктивного співіснування в генуезьких факторіях мешканців східного та західного походження отримав назву «генуезької співдружності» (Genoese Commonwealth).

Метою виставки «Генуя та Крим (XIII-XV ст.). Історія генуезької торгової експансії в Північному Причорномор’ї» є висвітлення історії та повсякденності генуезьких торгових факторій у Північному Причорномор’ї, економічної та культурної взаємодії етносів в Криму протягом XIII-XV ст. Тема розкривається за допомогою невідомих широкому загалу архівних та картографічних документів, ілюстративного матеріалу та свідчень сучасників, які зафіксували важливі історичні події. Відвідувачі експозиції зможуть дізнатися про повсякденне життя генуезьких факторій, економічні та культурні зв’язки між Генуєю та Кримом, на які не дуже часто звертають увагу в класичних підручниках з історії України та Північного Причорномор’я зокрема.

В основу експозиції покладено матеріали, які є результатом багаторічних досліджень відомого французького вченого — професора Мішеля Балара*. Вони були вперше представлені у виставковому проекті в палаццо Сан-Джорджо в Генуї (Palazzo San Giorgio, Genova) у 2013 р. Виставка у нинішньому форматі доповнена низкою нових матеріалів, які стали відомі, останнім часом, у тому числі українським вченим. Основну експозицію доповнять креслення, живописні твори з фондів Національного заповідника «Софія Київська», оригінальні артефакти знайдені під час археологічних досліджень в Криму з фондів Археологічного музею Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Експозицію виставки буде розміщено на мансарді музею «Будинок митрополита» Національного заповідника «Софія Київська». Відкриття відбудеться 5 грудня 2019 р. о 15.00. На відкритті буде присутній автор проекту — професор Мішель Балар. Національний заповідник «Софія Київська» висловлює подяку Французькому інституту культури за сприяння у втіленні цього виставкового проекту. Особлива подяка — Київському національному університету імені Тараса Шевченка.

В оформленні використана мініатюра з Кодексу Кокарели. British Library. Add MS 27695. f. 10r.

______________________________________________________________________

*Мішель Балар — французький історик медієвіст. З 1959 р. розпочав викладати історію, паралельно з дослідницькою діяльністю. У 1976 р. захистив докторську дисертацію на тему «Генуезька Романія (ХІІ – початок ХV ст.)» (La Romanie génoise (XIIe- début du XVe siècle). Видана у 1978 р., ця робота і досі є класичним історичним твором з цієї тематики. У 1976-1988 р. професор університету в Реймсі, 1988-1991 — університету Париж 12 (Вал де Марн). З 1991 р. – професор університету Париж 1 (Пантеон-Сорбона). Основним напрямком дослідницької діяльності є історія торгово-економічної, політичної та культурної експансії представників італійських морських республік у Східному Середземномор’ї (Візантія, Близький Схід, Кіпр), Чорному морі та Центральній Азії. За роки роботи ним булі виявлені, досліджені та опубліковані тисячі середньовічних документів, переважно з Державного архіву м. Генуя. Він є автором та редактором десятків монографій та понад 300 наукових статей на тему присутності італійців у Замор’ї (Oltremare).