Афанасій Александрійський та Антоній Великий

Афанасій Александрійський та Антоній Великий

Афанасій Александрійський або Афанасій Великий є другим престольним святим Києво-Кирилівської церкви, парним св. Кирилу Александрійському.

Він, грек за походженням, став єпископом у 33-річному віці. Був непримиренним борцем з аріанством. Через свою принциповість у богословських питаннях Афанасій неодноразово перебував у вигнанні. Мав теплі дружні стосунки із засновником чернецтва – преподобним Антонієм Великим, який навіть приходив з пустелі до Александрії для підтримки і захисту друга.

Сам Антоній у 20-річному віці вирішив присвятити своє життя Богу і усамітнився у пустелі, в якій провів 85 років. За цей час він переніс страшенні знущання від бісів, які били його до півсмерті, зазнавав смуток і самотність, знаходячи порятунок в молитві і праці. Антоній досяг неймовірної святості. Коли він вийшов після свого 20-річного затвору, час ніби не торкнувся його: Антоній був міцний тілесно, бачив ясно, і у нього не випав жоден зуб. Святий мав сяюче обличчя, був занурений у таємниці і охоплений Богом. Він часто цитував 1 Послання Іоанна Богослова: «Я вже не боюся Бога, але люблю Його, бо досконала любов проганяє страх» (1 Ін. 4: 18).

За порадою до Антонія приходили люди з усього світу. Вражені спілкуванням з ним, деякі відкривали монастирі у себе на батьківщині.

Перед смертю 105-річний св. Антоній подарував св. Афанасію на пам’ять свою мантію. Вона була дуже бідною і убогою, але Афанасій беріг її, як реліквію і одягав лише на Різдво та на Великдень.

Життя св. Антонія Великого описав св. Афанасій Великий, якого називали тринадцятим апостолом. Про самого св. Афанасія говорили так: «Якщо ти його побачиш і він з тобою заговорить – записуй його слова. Якщо не буде паперу і чорнила – записуй крейдою на рясі. Якщо не буде крейди – дряпай на пальмовому листі. Якщо хочеш, пиши ножем на руці, але не забудь, що він тобі сказав, бо це – великі слова, вони від Бога ».

Зображення цих дивовижних святих збагачують мальовничий ансамбль Києво-Кирилівської церкви.

Автор – Марина Проніна