У «Хлібні» відкривається виставка живопису Миколи Глущенка «Сонячні краєвиди, сонячні жінки»

4 березня 2021 року о 16:00 у «Хлібні» відбудеться відкриття виставки творів видатного українського живописця Миколи Глущенка (1901-1977) з фондів Дирекції художніх виставок України.

Слова, винесені на афішу виставки, взяті з коротенького відгуку української письменниці Софії Яблонської про персональну виставку Глущенка, яка 1934 року проходила у Львові. «Сонячні краєвиди, сонячні жінки — так мало в нас цього сонця, будь-ласка, дихайте ним…» , — закликала вона глядачів. Ця давня і, здавалося б, випадкова характеристика якнайкраще окреслює творче кредо митця, рису, що вирізняє його з-поміж усіх інших художників.

Журналісти нашої доби часто акцентують той факт, що Глущенко   був ще й радянським розвідником. Щоб завоювати читацьку увагу, одні намагаються створити яскраву інтригу довкола «радянського Джеймса Бонда з України», інші — навпаки — завісу таємничості. А дехто не проти й кинути тінь на незалежну творчу особистість та живописну розкутість митця: мовляв, коли більшість художників заганяли у прокрустове ложе соцреалізму, обраним влада дозволяла творчу свободу.

Оглядаючи довгий творчий шлях М. Глущенка, можна зробити беззаперечний висновок: він насамперед був художником, яскравою і своєрідною творчою індивідуальністю. І саме це було і є головною причиною інтересу глядачів, колекціонерів, мистецтвознавців в Україні та закордоном. Цей інтерес супроводжував художника і в берлінський період (1919-1925 рр.), і у Франції (1925-1936 оо.), де він став одним з найпомітніших представників Еколь де Парі, а потім і в Україні, куди він 1944 року повернувся назавжди.

На цій виставці представлені твори М. Глушенка 1950-х – 1970-х років з фондової збірки Дирекції художніх виставок України. Історія саме цієї колекції також є цікавою і показовою,  як для розуміння творчої практики митця, так і природи його мистецтва загалом.

Після смерті Глущенка в 1977 році у його майстерні виявили величезну кількість робіт. Більшість з них були передані українським музеям, певна кількість залишилась у Дирекції.

Десятки картин, етюдів та незакінчених робіт красномовно свідчать про метод митця, а точніше — про абсолютну стихію творення, нескінчений творчий процес, в якому художник перебував безперервно.  В одному з інтерв’ю на запитання «Що вас найбільше приваблює у вашій роботі?» Глущенко відповів: «Сама робота, процес творчості. Я повинен малювати кожного дня. Як дихати, ходити, мислити…»