Тривають пошуки останків Ярослава Мудрого

В Х ст. князь Володимир Великий об’єднав князівства, що лежали між Балтійським та Чорним морями та утворив першу політичну державу східних слов’ян. Справу Володимира завершив його син Ярослав Мудрий.

Нині Україна шукає зниклі останки Ярослава.

Настінна фреска в Софійському соборі із зображенням родини Володимира Великого, у тому числі його сина Ярослава (перший  праворуч).

Софійський собор у Києві, Україна.

Шокуюча реалія

Як великий київський князь, Ярослав видав один із перших зводів кодифікованих законів на східнослов’янських землях і сприяв народній освіті. Він одружив своїх дітей з з представниками династій Центральної та Західної Європи, у тому числі дочку Анну, яка стала королевою Франції.

Після його смерті в 1054 році його останки були покладені в різьблений біломармуровий саркофаг у київському Софійському соборі, церкві, яку створив  Володимир, а  завершив його син Ярослав, наслідуючи справу свого батька.

Генеральний директор Національного заповідника “Софія Київська”, до якого входять  Софійський  собор та прилеглі історичні будівлі, Неля Куковальська та її колеги планували відкрити саркофаг Ярослава Мудрого у 2009 році для вивчення останків.

Розшуком останків Ярослава Мудрого займаються генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська та  його вчені.

Минули десятиліття відтоді, як було відкрито саркофаг Ярослава Мудрого. Віко зняли в 1936 році, щоб вивчити його вміст, а повторно відкрили саркофаг у 1939 році. Два скелети, що знаходились всередині, один чоловічий, другий жіночий, були доставлені до Ленінграда (сучасний Санкт-Петербург), де вчені за допомогою вивчення писемних джерел,  антропологічного і рентгенологічного аналізів датували кістки XI ст.

У 1940 р. останки були повернуті до Києва і поміщені на зберігання в Софії з наміром їх публічного експонування. Друга світова війна завадила цим планам. Як свідчать історичні документи, знову відкрили гробницю у 1964 році, повернувши сюди кістки.

Майже повний скелет був знайдений у 2009 році в дерев’яному ящику всередині саркофагу Ярослава Мудрого. Вважається, що це, ймовірно, останки  невідомої жінки.

ФОТО: ІРИНА ТРУШ

10 вересня 2009 року  Неля Куковальська спостерігала, як лебідка підняла двотонне кам’яне віко саркофага. Всередині знаходилася продовгувата дерев’яна скриня довжиною приблизно 3 фути (близько метра).

У київській лабораторії пані Куковальська та її колеги побачили в скрині майже повний жіночий (?) скелет. Останки Ярослава зникли…

«Я була повністю шокована, – сказала Неля Куковальська. – Я дала собі слово, що зроблю все можливе, щоб дізнатися правду і донести її  українському народові.

Пошук реліквій

Переглядаючи архівні записи та опитуючи українців за кордоном, пані Куковальська та вчені заповідника зібрали відомості, що стосуються періоду Другої світової війни, про які подейкували в середовищі православної Церкви, а також української діаспори.

В україномовному віснику 1954 року розповідалося, що нацистські солдати вивезли останки Ярослава Мудрого з Києва перед наступом радянських військ. Ієрарх Української православної церкви Канади та провідний історик Церкви писав, що кістки були вивезені разом  з іконою святого Миколая Мокрого XI століття, яка висіла в Софійському соборі майже тисячу років. Обидва предмети, як сказано в статті, перебувають у власності людини з Нью-Йорка, яка стверджувала, що вони в хороших руках.

Інша стаття, яку пані Куковальська та її підлеглі знайшли в українсько-американському періодичному виданні 1967 року, також вказувала на США. Петро Одарченко, мовознавець та історик, який пережив нацистську окупацію в Києві, повідомляв, що старший священик Софії за часів нацистів передав кістки німецькому майору, який перевіз їх до Варшави.

Там, як написав пан Одарченко, офіцер передав кістки отцю Палладію,  українському священику, який згодом вивіз їх до США. «Вважається, що вони до сьогодні знаходяться у володінні архієпископа Палладія», – констатував пан Одарченко.

У статті не надали жодних  доказів на підтвердження цих відомостей, і обох авторів згаданих публікацій вже давно не було в живих на той час, коли пані Куковальська та її колеги  їх прочитали.

Використовуючи контакти в Нью-Йорку, пані Куковальська  встановила місце перебування Палладія – священика, названого в статті пана Одарченка отцем Палладієм.

Українська Православна Церква Святої Трійці в Брукліні, Нью-Йорк.

ФОТО: АРІЕЛЬ ЗАМБЮХ / THE WALL STREET JOURNAL

За інформацією церковного часопису, у 1961 році в Нью-Йорку отець Палладій організував придбання будівлі 1899 року в стилі боз-ар у районі Вільямсбург у Брукліні. Це колишнє приміщенням суду та банку було  перетворено на Українську православну церкву Святої Трійці.

Восени 2010 року, через десятиліття після смерті отця Палладія, пані Куковальська, відвідуючи Нью-Йорк, побувала у церкві Святої Трійці, розташованій поблизу Вільямсбурзького мосту.

Увійшовши всередину, вона впізнала предмет, який висів на стіні – ікону Миколи Мокрого, яку востаннє бачили в Софії Київській під час Другої світової війни.

Неля Куковальська в українській православній церкві Святої Трійці в Брукліні біля ікони Миколая Мокрого, яку востаннє бачили в Софії Київській під час Другої світової війни.

ФОТО: ІРИНА ТРУШ/TRUSH/

Але священнослужителі церкви Святої Трійці ухилялися від відповіді на запитання про останки Ярослава. На думку пані Куковальської, це могло бути пов’язано з тим, що тодішній президент України Віктор Янукович підтримував тісні відносини з Москвою, і управа нью-йоркської церкви, можливо, побоювалася, що останки, якщо їх повернуть до України, потраплять до рук Росії.

Отець Віктор Вронський, очільник церкви, відмовився від коментарів, як і Українська православна церква США, яка управляє Бруклінською церквою.

Новий  ризик

З приходом нової влади після втечі Януковича пошуку мощів Ярослава активізувався. Українські посадовці, у тому числі й пані Куковальська, зв’язалися з агентами Інтерполу та Федерального бюро розслідувань, які спеціалізувалися на злочинах щодо артефактів.

У зверненні до Міністерства юстиції США було наведено докази того, що кістки Ярослава перебувають у Вільямсбурзькій церкві, а також вказувалося на «значні загрози нового зникнення мощей».

Українське звернення врешті дійшло до нью-йоркського офісу Міністерства внутрішньої безпеки.

Осіннього ранку 2017 року три агенти Департаменту внутрішньої безпеки з’явилися в іншому Бруклінському соборі ‒ Святої Трійці Російської православної церкви у Східному Нью-Йорку. Вони обшукали церкву, перебираючи літургійні книжки та вітрину, що містить нібито останки Германа Аляскинського, російського православного покровителя Північної Америки, як сказав священик церкві.

Прессекретар агентства повідомила, що слідчі Департаменту внутрішньої безпеки нічого не знайшли, і  не стали відкривати офіційне провадження. Вона відмовилася уточнити, чи проводили слідчі обшуки в церкві Вільямсбурга, а ФБР і Держдепартамент також не надали ніяких коментарів.

Переклад з англійської Наталія Тимошенко

Друкується зі скороченнями за матеріалами статті Brett Forrest для The Wall Street Journal

Copyright © 2022 Dow Jones & Company, Inc. All Rights Reserved