ТАЄМНИЦІ КИРИЛІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ

ТАЄМНИЦІ КИРИЛІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ

Пустоти Кирилівського пагорба – одне з найбільш міфологізованих явищ в історії Києва. Перше наукове дослідження печер цієї місцевості проводилось в 1876 р. київськими науковцями: археологом Володимиром Антоновичем  (1834 – 1908) спільно з палеонтологом, професором Університету святого Володимира Опанасом Роговичем (1813 – 1878).

Дослідниками було виявлено печерну групу, що складалась з п‘ятнадцяти підземних коридорів, котрі, на думку Антоновича, являли найчисельнішу групу печерних сполучень на схилах Дніпра. За описом археолога, печери являли собою коридори зі склепінчастими перекриттями  висотою 1,7 м, шириною 1,3 м, довжиною до 70 м. Знайдені предмети утварі свідчили про проживання в них первісних людей, які харчувались переважно рибою, вміли розпалювати вогонь та майструвати глиняний посуд.

Цікаво, що виявленню цієї печерної групи Антонович завдячував скарбошукачам, які полювали за скарбом Івана Мазепи, схованим, згідно з легендою, на території  Кирилівського монастиря.

Ці таємничі печери чекають на дослідження.

Автор – Ірина Марченко

Антонович В.Б. (1834 – 1908). Фото ІІ пол. ХІХ ст.

Рогович О.С. (1813 – 1878) . Фото ІІ пол. ХІХ ст.