Слово про епідемії     

Тема епідемій, актуальна для нас сьогодні, була і є предметом інтересу не тільки представників медицини. Настоятель Києво-Кирилівської церкви у 1854-1863 рр., магістр богослов’я, педагог і письменник, Петро Іванович Орловський (1827-1913) присвятив одну зі своїх статей епідемії чуми, що спалахнула в Києві у ХVIII ст.

Місто потерпало від епідемії з вересня 1770 р. по березень 1771 р., після чого хвороба почала набирати нових обертів. Хворих розміщували на о. Трухановому, а згодом – у приміщеннях Кирилівської обителі. Братія на чолі з настоятелем намагалася чинити опір рішенням влади про створення карантинної зони в межах монастиря, і це негативно вплинуло на подальшу долю обителі, яку було скасовано у 1787 р.

Хвиля епідемії, яка накрила Київ в ті часи, забрала 6 тис. життів з 20 тис. населення міста. У жахливих подіях того часу священик П. Орловський відмітив один позитивний факт: по закінченню епідемії було наказано ховати виключно за межами Києва на нових кладовищах.

Сам П. І. Орловський особисто потрапив в епіцентр епідемії холери, яка спалахнула у Києві у 1854 р. Він, тоді випускник Київської духовної академії, був змушений перервати складання випускних іспитів і, за розпорядженням київського митрополита Філарета (Амфітеатрова), терміново виїхав з міста разом із всіма студентами.

Прожив священик довге, щасливе життя і це ще одне нагадування про те, що все закінчується, включаючи епідемії.

Автор – Марина Проніна

свт. Филарет Амфитеатров

П.Орловский