Сербський державотворець Мелетій (Павлович) у Києві, 1811 рік

Оксана ЛАСТОВСЬКА, кандидат історичних наук

В історії Київської митрополії та Софійського собору є один маловідомий факт, який мав свого часу не тільки суто церковний характер, але й геополітичний. Його відобразив у своїх щоденниках митрополит Серапіон (Александровський), який, можливо, й не до кінця розумів його міжнародного значення.

Справа в тому, що 16 та 17 жовтня 1811 року у Києві побував архімандрит сербського Георгіївського монастиря у Врачевшниці Мелетій (Павлович) (1766-1833) – майбутній архієпископ Бєлградський і митрополит Сербський. Сам цей монастир досить давній і відомий ще 1428 року. А Мелетій (Павлович) став у ньому архімандритом незадовго до поїздки у Російську імперію, тільки у 1810 році.

Звісно, цю поїздку можна було б вважати суто церковною справою. Проте, загальна міжнародна політична ситуація не дає підстав так просто сприймати цю подію. По-перше, слід взяти до уваги, що на території самої Сербії в цей час якраз вирувало актитурецьке повстання. По-друге, Мелетій (Павлович) відомий не тільки своєї церковною діяльністю, але й активною підтримкою повстанців та Мілоша Обреновича – керівника вже наступного антитурецького постання у 1815-1817 роках. По-третє, сама Росія в цей час проявляла значний інтерес до сербських справ, намагаючись закріпитися на Балканах і ослабити Османську імперію. З огляду на це, поїздка Мелетія (Павловича) до Санкт-Петербургу, скоріш за все, переслідувала більше політичні цілі, ніж суто церковні.

На зворотному шляху Мелетій (Павлович) вже побував у Києві, що і відмітив у своїх щоденниках Серапіон (Александровський). Із його записів стає зрозуміло, що подорож серба перебувала під контролем російської влади (від імені імператора було видано указ про видачу книг із Лаврської типографії для переправлення їх до Сербії). Очевидно також, що зустріч між Серапіоном та Мелетієм відбувалася на території Софії. Можна також думати, що тоді ж Мелетій не міг не побувати у Києво-Печерській Лаврі.

Після повернення з Російської імперії до Сербії Мелетій (Павлович) невдовзі став адміністратором Бєлградської митрополії, а потім, фактично, ще й одним з організаторів вже наступного національного вибуху. Він навіть був учасником переможної битви при горі Любеч (1815), де турецькі війська були розбиті. Його ж поїздка до Росії свідчить про підтримку з боку російської влади сербського духовенства як одного із важелів свого геополітичного впливу на Балканах.

Нині в Сербії Мелетій (Павлович) вважається одним із національних героїв, котрі стояли біля утвердження державності цієї країни. У Бєлграді йому та Мілошу Обреновичу встановлено пам’ятник на вшанування їх діяльності.