Про результати археологічних розкопок у Софії Київській у 2019 – 2020 рр.

Співробітниками Національного заповідника «Софія Київська» завершено дворічні археологічні дослідження ділянки території заповідника, розташованої між Софійським собором та Будинком митрополита. Впродовж 2019 та 2020 років тут на площі близько 100 м² було вивчено культурні нашарування на глибину до 2,5 м від сучасної поверхні, а також розкопано низку археологічних об’єктів, пов’язаних з історією садиби Софійського собору від ХІ до ХVIII ст.

Найцікавішим із досліджених об’єктів на цій ділянці є залишки монументальної будівлі кінця ХІІ – початку ХІІІ ст., від якої збереглися фундаменти, складені з великих кам’яних брил, а також цокольна частина та нижні ділянки стін, вимурувані з плінфи на цем’янковому розчині. Будівля мала розміри 8х6 м і являла собою прямокутну споруду, по кутах якої розташовувалися чотири масивних круглих стовпи. Стовпи західної пари мали окремі фундаменти, не поєднані з іншими частинами будівлі, а східна пара стовпів була виконана на цілісній платформі з характерним напівкруглим апсидним виступом, орієнтованим у бік собору. З огляду на значну потужність фундаментів, закладених на глибину до 1,2 м від стародавньої поверхні, а також численні знахідки оплавленого свинцю будівля, ймовірно, мала вкриту свинцевими листами баню діаметром близько 3,5 м. Наявність вівтарної апсиди вказує на церковне призначення будівлі, натомість невеликі розміри дозволяють припускати, що вона відігравала роль каплиці.

Техніка мурування та склад будівельних матеріалів дозволяє датувати будівлю у межах кінця ХІІ – початку ХІІІ ст., а певні технологічні ознаки вказують на дотичність до її спорудження смоленських або чернігівських майстрів. Ймовірно, каплиця входила до складу великого архітектурного комплексу, про що свідчать недосліджені залишки подібних мурувань, які розташовані за декілька метрів на південь. Розкопками встановлено, що будівля проіснувала недовго, оскільки вже наприкінці XIV ст. знаходилася у зруйнованому стані.

Крім зазначеної каплиці у межах розкопу було також досліджено інші археологічні об’єкти ранішого та пізнішого часів: християнське поховання першої половини – середини ХІ ст.; кам’яну вимостку та майданчик, вкритий випаленою глиною другої половини ХІ ст.; котлован дерев’яної господарської споруди кінця ХІ – початку ХІІ ст., що, вірогідно, загинула під час пожежі і була засипана будівельним сміттям, пов’язаним з якимись ремонтними роботами у Софійському соборі. У XIV – XV ст. на дослідженій території розвинувся господарський комплекс із кількома сміттєвими ямами, а у XVII ст. виникло дві великі дерев’яні будівлі: одна з глибоким підвальним приміщенням, а друга – на цегляному підмурку. Обидві будівлі існували раніше розбудови барокового ансамблю Софії Київської першої половини – середини XVIII ст. та, ймовірно, входили до складу монастирських споруд, знищених пожежею 1697 року. Нарешті, у середині – другій половині XVIII ст. територію дослідженої ділянки перетнув потужний цегляний мур, який відокремив «погост» з похованнями довкола Софійського собору від садиби київського митрополита.

Під час археологічних досліджень 2019 – 2020 рр. було знайдено значну кількість археологічних артефактів XI – XVIII ст., серед яких особливий інтерес становлять фрагменти фрескового живопису та смальтової мозаїки ХІ ст., плінфи з будівельними позначками ХІІ ст., вироби з кольорових металів ХІ – ХІІІ ст. (мідні книжкові застібки, бронзові та срібні жіночі прикраси, свинцеві печатки з митрополичого архіву, сліди ювелірного виробництва часів Київської Русі), уламки середньовічного полив’яного та скляного посуду тощо. Численними знахідками є мідні та срібні монети XVII – XVIII ст. з Швеції, Польщі, Литви та Росії.

Усі знахідки, здобуті під час розкопок 2019 – 2020 рр., після відповідного їх вивчення будуть передані на постійне зберігання до фондів Національного заповідника «Софія Київська». Після завершення досліджень найцікавіші археологічні об’єкти розкопу, зокрема залишки каплиці ХІІ – ХІІІ ст., були тимчасово законсервовані до вирішення питання щодо їх перспективної музеєфікації.

Керівник археологічних розкопок, кандидат історичних наук Т. А. Бобровський

 

Рис. 1

 

Рис. 2

 

Ілюстрації:

Рис. 1. Аерофотознімок розкопу з позначеними найцікавішими археологічними об’єктами:

1) поховання першої половини – середини ХІ ст.; 2) кам’яна вимостка другої половини ХІ ст.; 3) залишки каплиці кінця ХІІ – початку ХІІІ ст.; 4) цегляний підмурок дерев’яної будівлі XVII ст.; 5) котлован дерев’яної споруди XVII ст.; 6) поховання XVIII ст.

Рис. 2. Деякі знахідки з розкопу 2020 р.:

1) бронзова каблучка ХІ – ХІІІ ст.; 2) бронзова пряжка ХІІ – ХІІІ ст.; 3) мідна «копоушка» ХІІ – ХІІІ ст.; 4) мідна книжкова застібка середньовічного часу; 5) свинцева печатка київського митрополита Іоанна (90-ті роки ХІ ст.); 6) тавро на плінфі ХІІ-ХІІІ ст. у вигляді хреста; 7 – 10) мідні так срібні монети XVII – XVIII ст.; 11) свинцеве грузило ХІ – ХІІІ ст.