Працівники Софійського архієрейського дому. Імена із небуття

Для підтримки в належному стані Митрополичих покоїв у ХVIII-ХІХ cт. наймали на роботу не один десяток працівників. Їх імена, іноді, вже навіки забуті, але деякі маємо змогу віднайти в архівних документах та дізнатися певні деталі їх біографії.

Данило Роговенко (Роговий) жив у Кудрявській слободі. Із довідки, від 2 грудня 1786 року, про кількість наявних дітей старших 15 років у служителів Софійського митрополичого дому дізнаємося, що Данило має двох синів: Філіпа 1769 року народження та Григорія 1771 року народження.

Яку саме Данило виконував роботу в документі не вказано, а от що мали такі працівники взамін – відомо з довідки про штатних і позаштатних служителів, півчих та ченців архієрейського дому. Згідно прийнятих на той час правил, митрополичі працівники за свою роботу отримували грошову плату відповідно до штатних сум, зафіксованих у імператорському указі. Більшість зарплат коливалася від 6.15 руб. до 9.20 руб. на рік, що являлося не надто великою сумою, тому митрополит користався своїм правом виплачувати додаткові гроші. Також, обов’язковою являлася винагорода натурою у вигляді одягу та харчів, які видавали із погребів Митрополичих покоїв. Нині, інтер’єри цих погребів, частково, відтворені у підвалах ХVIII cт. «Музею «Будинок митрополита». Незабаром, ви їх зможете відвідати та прослухати цікаву екскурсію.

 З часом, молодшого Григорія Роговенка зараховують до штату Софійського архієрейського дому. 26 березня 1791 року його звільняють у зв’язку з хворобою, через яку він не має змоги виконувати роботу. На його місце беруть старшого брата Філіпа. Однак, він виявився не найкращим працівником. 25 листопада 1792 року резолюцією Київського митрополита Самуїла (Миславського) звільнений з причини того, що при виконанні роботи був завжди неслухняний. Звільнення зі штату архієрейського дому в кінці ХVIII cт. за не послух було досить поширеною причиною справою.

На прикладі цієї сім’ї бачимо що: по-перше, служіння в митрополичих покоях часто носило родинний характер; по-друге, працівників набирали з навколишніх населених пунктів. Останнє, було обумовлено імператорським указом від 10 квітня 1786 року, згідно нього працівників до архієрейського будинку набирали з території тієї губернії на якій знаходився дім.

 

Частина плану Києва 1797 року. Софійське подвір’я, Будинок митрополита (блакитним кольором).

Фото експозиції у підвалах «Музею «Будинок митрополита».

Автор – Денис Борисов