Митрополит Серапіон і подарунки на Пасху

Митрополит Серапіон (Александровський), котрий управляв Київською митрополією на початку ХІХ століття, відомий насамперед своїми щоденниками, в яких записував усе, що вважав за найбільш цікаве для себе. Саме завдяки його записам ми можемо відтворити багато епізодів із повсякденного життя Києва того часу.

Особливо слід відмітити, що митрополиту подобалося робити записи з приводу тих подарунків, які йому підносили гості чи його підлеглі… Кожен такий випадок він фіксував та більш-менш точно описував в залежності від цінності подарунку. І от один із них був піднесений митрополиту якраз на Пасху у 1809 році. Тоді це свято припало на 28 березня.

В той день Серапіон (Александровський) отримав особливо цінне піднесення від Дмитра Прокоповича Трощинського (1749-1829) – одного із найвпливовіших людей у тодішній Росії. Це була «карета аглицкая визави».

Сам дарувальник належав до старого українського козацького роду і займав дуже високі посади в імперії (голова Поштового управління, член Державної ради, міністр юстиції та ін.). При цьому він прославився ще й своїм меценатством, зв’язками з прихильниками української автономії. Микола Гоголь називав його «благодійником України».

Цінний дарунок настільки вразив митрополита, що він віддячив тим, хто доправив йому карету, аж 25-ма рублями. За ці гроші, між іншим, на той час можна було непогано жити. Наприклад, десь за 20 руб. можна було купити пуд (16 кг) меду!

Цю подію у своєму щоденнику митрополит Серапіон, зрозуміло, досить ретельно, і не без захоплення, описавши свій подарунок: «…богатейшая, вся обитая красным бархатом и тасами золотими из кистями таковыми же вся в стеклах, дроги и колесы местами вызолочены, чехол на козлах бархатной со бахромой вокруг золотою пребогатою, с золотым тасом». Можливо. Слово «аглицкая» свідчить про те, що вона була виготовлена десь на Туманному Альбіоні, а «визави» означало в перекладі з французької «один навпроти одного», що свідчило про її тип.

Зрозуміло, що у митрополита Серапіона було кілька карет і подарунок Дмитра Трощинського лише доповнював їх ряд, але, все ж таки, не зайвим буде і вказати на те, що наявність карети у власному господарстві свідчила про високий статус її господаря. Відомий театрал ХІХ століття Ф. Коні навіть створив на цю тему достатньо відомий на той час водевіль «Карета, или По платью встречают, по уму провожают», де були такі слова: «Тот уважен, кто в карете разъезжает четвертней».

Автор – Оксана Ластовська

Серапіон (Александровський)

Д. Трощинський