Кіоти Софійського собору

Слово «кіот» походить від грецького «κῑβωτός» – ящик, ковчег. Перший кіот (ківот) слугував для того, щоб зберігати в ньому Скрижалі Заповіту. У християн кіот був місцем збереження різноманітних реліквій. Це могли бути мощі святих чи ікони. Згодом кіот стає невід’ємною частиною ікони. На території України кіотами називали (точного датування цього нововведення немає) або невелику нішу на фасадній стіні храмів для зображення святого, яку часто накривали двосхилим дашком, навісом, або дерев’яну скриню чи стулкову раму для великої ікони, що декорована рельєфом, розписом чи різьбленням.

Кіоти здавна були окрасою інтер’єру Софійського собору, проте точно сказати, якою була їх кількість – наразі важко. На сьогодні в Софійському соборі збереглося чотири кіоти. З них на хорах Софійського собору експонуються два підлогові різьблені дерев’яні кіоти не в повному своєму первинному вигляді і без головних своїх атрибутів – ікон. Один із них знаходиться  на північних хорах у східній частині приділа Св. Миколая, біля північної стіни. Він був прикрасою чудотворного образу ікони Миколи Мокрого. Другий кіот, розміщений на південних хорах у східній частині приділа Св. Андрія Первозваного – біля південної стіни. У ньому зберігалася Куп’ятицька ікона Божої Матері. Встановлено, що за технікою виконання (столярні роботи, різьблення, фарбування, золочення), а також, відповідно до відомостей із проаналізованих джерел, обидва кіоти датуються другою половиною XIX ст.

Завдяки «Комплексній програмі дослідження, реставрації і популяризації Софійського собору у 2016–2021 рр.» яку проводить НЗ «Софія Київська», а також меценатам, які долучилися до цієї програми, за останні два роки кіоти було відреставровано: вони чекають на повернення в своє лоно невід’ємної своєї складової – утрачених чудотворних ікон.

Ще два кіоти-надгробки влаштовані на першому поверсі Софійського собору у приділі в ім’я Стрітення Господнього (західна половина приміщення колишньої північної зовнішньої галереї). Один із кіотів встановлений 1837 року над місцем похованням митрополита Київського і Галицького Євгенія (Болховітінова). Він складається з висунутої вперед центральної частини, ікони і двох колон корінфського ордера, увінчаних фронтоном приземкуватої форми. Колони обрамлюють центральну частину надгробка, що складається з видовженого за вертикаллю прямокутника і видовженої ікони з напівкруглим верхом із зображенням Священномученика Євфимія, єпископа Сардинського і мученика-воїна Євгенія, на яких від Бога отця сходить Дух Святий у вигляді голуба.

Другий кіот-надгробок влаштований 1891 року навпроти, над місцем останнього спочинку митрополита Київського і Галицького Платона (Городецького). Він декорований мозаїкою із дзеркального, позолоченого і кольорового скла й кахлів, які утворюють витіюваті геометричні орнаменти із квадратів, ромбів і прямокутників різних розмірів і кольорів: бірюзового, молочно-білого, малинового, рожевого, червоного, зеленого і синього (темних тонів). Мозаїчне скло викладене на гіпсі.

Середину основної частини конструкції кіота займає патрональна ікона митрополита Платона. Композиція ікони симетрична. У її центрі, на другому плані, на хмарі зображена Богоматір Покрова в білосніжному вбранні. Очі її здійняті до неба. Марія покриває своїм мафорієм схилені для благословення голови святих покровителів – тезоіменитих митрополита – Святителя Миколая Чудотворця і Преподобного Платона Ісповідника.

Софійські кіоти – це унікальні витвори декоративно-прикладного й художнього мистецтва XIX ст. які гармонійно поєднуються з інтер’єром собору, ставши культурним надбанням української нації.

Автор – Інна Чигирик

Кіот-надгробок XIX ст. влаштований над місцем поховання митрополита Київського і Галицького Платона (Городецького)

Кіот XIX ст. у якому знаходилася чудотворна ікона Миколи Мокрого