Давній некрополь Кирилівського храму

Давній некрополь Кирилівського храму

 Один з головних догматів віри Христової — це життя душі після смерті тілесної. Саме це ми святкуємо на Великдень — воскресіння Христа і надію на воскресіння нашої душі після смерті.  

Таку надію мали і князі з роду Ольговичів, поховані у Кирилівській церкві Києва. На стінах поховальних ніш з ХІІ ст. збереглися фрескові зображення ангелів, які мали допомогти душам небіжчиків піднятися до Царства Небесного.

 

ТАЄМНИЦІ КИРИЛІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ

 

Давній некрополь Кирилівського храму.

 

Під покровом святого Кирила

Віковічно небіжчикам спати,

Не збережено їхні могили,

Але  шану  їм  треба віддати!

 

Про поховальне  призначення Кирилівського храму ХІІ ст.  свідчить архітектура його притвору нартексу, у південній і західній стінах якого розміщено чотири поховальні ніші аркасолії (від лат. Arco дуга, solium домовина, саркофаг). Ці ніші були запроектовані замовником  храму князем Всеволодом Ольговичем.

Перше з відомих поховань у Кирилівській церкві датуються 1179 роком. Це поховання дружини Всеволода Ольговича, дочки Мстислава Великого, Марії Мстиславівни (Агафія). У Київському або Іпатіївському літописі під 1179 р. говориться: «Того же лета преставися княгиня  Всеволожая, приемши на ся чернечною схиму положена бысть в Киеве, у святого Кюрила…»[i].

Літопис не вказує конкретне місце її поховання у храмі, проте уважне дослідження архівних матеріалів, а також  фрескового живопису Кирилівської церкви, надає можливість припустити, що воно знаходиться у південно-західній поховальній ніші.

Марія була донькою князя Мстислава Володимировича, онукою Володимира Мономаха. Християнське  ім’я Агафія. Народила п’ятеро дітей: Святослав Всеволодович  (ок. 1123—1194), Ярослав Всеволодович (1139—1198), Анна Всволодівна, Звеніслава-Анастасія Всеволодівна (померла між 1155-60) і ще одну доньку ім’я якої достеменно не з’ясоване.  Пережила свого чоловіка на 33 роки. Перед смертю прийняла постриг.

 

 

 Поховання княгині Марії Мстиславівни. Зображення княгині Марії з живопису Кирилівської церкви. Колаж О. Костючка.

Прорис печатки княгині Марії Мстиславівни

 

Як повідомляють літописи, у тому ж 1179 році померла й була похована в Кирилівській церкві невістка Марії Мстиславівни польська княжна Марія Казимирівна[ii].

 У 1178 році Всеволод Чермний (Рудий), онук Всеволода Ольговича та Марії Мстиславівни, одружився з дочкою польського короля Казимира.

1179 року Святослав Всеволодович  обрав  дочку великого польського князя Казимира ІІ Справедливого Марію як наречену для свого сина Всеволода  Святославича, яка на час одруження мала лише п”ятнадцять років. А через рік Марія занедужала, на думку  В. Татищева, після важких  пологів, постриглася (з ім’ям Анастасія) і незабаром померла. Після неї залишився син Михайло Всеволодович.

Ніші аркасолії. Південна частина нартексу Кирилівської церкви, де можливо було влаштовано саркофаги Марії Казимирівни та згодом  її чоловіка Всеволода Чермного.

 

27 липня  1194 році Кирилівський некрополь поповнився знаменитим похованням. У палаці Кирилівської заміської резиденції на 78-му році  помер старший син Всеволода Ольговича, Великий київський князь, один з головних героїв давньоруської поеми «Слово о полку Ігоревім» Святослав Всеволодович. 25 липня Святослав знепритомнів, а коли прийшов до пам’яті,  наказав постригти його у ченці. Під вечір він помер. Поховали небіжчика в дорогому його серцю «отнєму» (батьківському!) Кирилівському монастирі («положен бисть в монастыре в церкви святого Кирила юже бе создал отец его») [iii].

 Уявний портрет князя Святослава Всеволодовича

Уважається, що Святослава поховали у ніші  північно-західної частини нартекса.

Поховання Святослава Всеволодовича. Північно-західна ніша аркасолія.

Колаж О. Костючка. Зображення князя Святослава із живопису Кирилівської церкви.

 

У 1215 році в Кирилівській церкві поховали і сина Святослава Всеволода Чермного (Рудого). Вперше в Іпатіївському літописі його згадують у зв’язку з одруженням з польською принцесою Марією Казимирівною в 1178 році. Помер Всеволод Чермний будучи князем чернігівським, але поховали його в родинній усипальні князів Ольговичів у Кирилівській церкві в Києві. Це поховання було останнім у найдавнішій історії Кирилівського некрополя.

Гадаємо, що князівські саркофаги було виготовлено з рожевого шиферу, з якого було викладено і підлогу храму, і парапети на хорах, і давня перед вівтарна перегорожа = темплон. Сьогодні,  на жаль, князівських саркофагів  немає. Припускається, що їх було пограбовано загарбниками гетьмана Януша Радзивила у ХVІІ ст.  Збереглися поховальні ніші і фрескові зображення ангелів на схилах цих ніш, вони зберігають пам’ять про тих, хто з ХІІ по ХVІІ ст.  покоївся під їхнім покровом. Мабуть, ангели допомогли душам небіжчиків піднятися до Раю і споглядають їхні душі на відвідувачів Кирилівського храму.

Кирилівська обитель з усіма своїми таємницями чекає на шанувальників історії і мистецтва. 

АвторІрина Марголіна.

[i] ПСРЛ, Т 2, Ипатьевская летопись,  М.,  1998,  стб. 612.

[ii] ПСРЛ, Т. 2, Ипатьевская летопись, М., 1998, стб. 612.

[iii] ПСРЛ М., Т1, Лаврентьевская летопись, М., 1997, стб. 412.