Богоматір Печерська та Софія Киїська

Продовжуючи тему “Могилянського Відродження” у Софії Київській, звернемось до ще однієї теми, розгорнутої у  Благовіщенському приділі собору.

Блискуча церковна кар`єра Петра Могили почалася у 1827 році , коли він став архімандритом стародавньої та величної Києво-Печерської Лаври. На той час Лавра була справжньою “матір`ю” монастирів та оплотом чернецтва України і всієї Східної Європи.

Перша половина ХVII ст. відзначилася в Україні появою нових

теологічних  тем, розвитком та поновленням традиційних напрямків  богослів`я. Одним  з таких напрямків  став Богородичний культ, активований завдяки  проникненню та розповсюдженню західного обряду по українських землях. Петро Могила, що мав тісні зв`язки з католицьким світом, потрапивши до Києво-Печерської Лаври та познайомившись з історією та традиціями цього духовного осередку, зрозумів, що тут закладено гарне підґрунтя для розвитку марійської теми. Залишаючись на міцних та непорушних засадах православ`я, він розуміє, що традиційна для Києва тема Богородичного захисту, затверджена у найдавнішій святині міста — Софії Київській, образом Оранти, може бути підтверджена давнім культом вшанування Матері Божої у цій обителі.  Петро Могила особливо вшановує чудотворний образ  Богоматері Печерської.  Він збирав усі відомості про дива та зцілення біля її образу та біля мощей печерських святих і заносив до книги, яку згодом було видано Афанасієм Кальнофойським під назвою “Тератургима или чудеса, совершаемые в Печерском монастыре и обеих его пещерах”. Заглавний лист, складеного ним «Катехизиса» прикрашав образ Печерської Богоматері.

Звернення до образу Богородиці має глибокі київські традиції, що  повелися з Візантії. Так само, як Константинополь був відданий Константином  під опіку Матері Божої, так і Київ, і Києво-Печерська Лавра існували під її захистом. Вважалося, що деякі землі знаходилися під її особливою опікою – такі, як Афон, Грузія, Київ. На підтвердження особливого захисту київської землі, у Лаврі до ХІІІ ст. зберігалася  чудотворна Печерська ікона Божої Матері, за церковним переказом написана самим Аліпієм Печерським у ХІ ст. Вона представляла Богоматір, яка сидячи на престолі, тримає на колінах Богонемовля (така іконографія визначається, як “Всемилостива”) . Обабіч Неї предстоящі преподобні отці Антоній та Феодосій з розгорнутими сувоями із письменами. У Феодосія текст

«Владыко Господи Боже Вседержителю, Творче всея твари видимых и невидимых, Своим смотрением возгради дом Пречистыя Своея Матери мною, рабом Твоим Феодосием, его же утверди недвижимо до дне Суда Твоего Страшнаго на хвалу и славословие Тебе». Сувій Антонія містить наступне :«Молю убо вы, чада, держимся воздержания и не ленимся. Имамы в сем Господа Помощника».

Подальша історія цієї ікони наступна. Чернігівський князь Роман Михайлович, перебуваючи у Брянську, засліп. Та, почувши про дива зцілення, які відбуваються біля ікони Печерської Богоматері, він наказав ікону цю доставити до Брянську для його зцілення. Ікону везли по річці Свені, заночували  на її березі, а  ранком ікону у човні не знайшли. Вона, дивним чином потрапила на високий дуб на березі річки. Після такого дива, князь прийшов пішки  до дерева та гаряче помолившись, дав обітницю збудувати на цьому місці монастир, приєднавши до нього усі землі навкруги. Прозрівши, князь витримав слово,  на цьому місці було засновано обитель, у якій ікона і зберігалася. Згодом, вже традиційно, цей образ потрапив до Росії і зберігається у Третяківській галереї.  У Києво-Печерській Лаврі,у Дальніх Печерах, біля мощів преподобного Феодосія, зберігається список ХVII cт. з чудотворного образу.

Облаштовуючи Благовіщенський вівтар Софії, прикрашаючи його стіни та склепіння марійськими сюжетами Акафістного циклу, митрополит просто не міг не звертатися до образу Богородиці. І, дійсно, у стінописі представлений образ Марії декілька разів – два образи Богородиці збереглися у вівтарі — на північному стовпі передвівтарної ніші та у самій консі  – в образі Оранти. Вони знаходяться у зоні досяжності огляду відвідувачів. Але найшанованіший образ Печерської Божої Матері можна було побачити тільки, знаходячись у вівтарі. Тобто, образ був відкритим тільки для кліру, що  здійснював священні ритуали.

Композиція збереглася фрагментарно, ліву частину її знищили у пізніший час, під час розтесування передвівтарної арки. Але зрозуміло, що ми маємо зразок стінопису, що  переносив до Софійського собору образ шанованої лаврської святині, перекидаючи та закріплюючи духовний місток між двома осередками святості та духовної опори українського православ`я.

Збереглася частина композиції з фрагментом німбу над головою Пречистої, частина її фігури та кисть лівої руки у благословляючому жесті. Краще збереглася права частина композиції — голова Антонія у чернечому клобуку з німбом,  шанобливо схилена до Марії та постать ангела над його головою.

Ця ікона уславилася зціленням сліпих, навіжених та, так само як і Оранта, -заступництвом від ворогів.

Автор – Ірина Вільчинська 

Ікона Богоматір Печерська. ХІ ст. Третяківська галерея РФ

Богоматір з немовлям.Софія Київська Благовіщенський вівтар. ХVII ст.

Богоматір. Оранта.Благовіщенській вівтар . ХVII ст.

Богоматір Печерська. Софія Київська. Благовіщенський вівтар  ХVII ст.

Богоматір Печерська . Фрагмент .Софія Київська Благовіщенський вівтар. ХVII ст.