Щодо санкційного списку російських наукових і музейних установ, які беруть участь в археологічних дослідженнях на території Кримського півострова та функціонують безпосередньо в Криму

Щодо санкційного списку російських наукових і музейних установ, які беруть участь в археологічних дослідженнях на території Кримського півострова та функціонують безпосередньо в Криму

Відоме іспанське видання El País оприлюднило матеріал журналістки Пілар Бонет, яка спеціалізується на східноєвропейській тематиці, щодо санкційного списку, до якого увійшла низка російських наукових і музейних установ, нещодавно підписаного Президентом України. Загалом склад цього списку не викликає питань. До нього потрапили установи, які беруть участь в археологічних дослідженнях на території Кримського півострова, разом із тими, що функціонують безпосередньо в Криму. Несподіваним виявилось те, що до списку потрапило Російське географічне товариство, яке очолює Міністр оборони РФ Сергій Шойгу. Як з’ясувалось, представники цієї установи — штатні співробітники Інституту етнології та антропології РАН Стефанія Дзіні та Нікіта Хохлов були ініціаторами проєкту «Генуезькі фортеці Криму та азово-чорноморського басейну», який було презентованого ще навесні 2019 р. До співробітництва в рамках проєкту долучилась італійська громадська організація Italia Nostra в особі академіка архітектури Джованні Спала, Марія Паола Морітту та ін., археологічна компанія ООО «Терра» (Воронеж, РФ) в особі директора Руслана Тюріна та ін., а також ще декілька осіб із італійської й російської сторін.

Мета, яку поставила перед собою ця група, здається «благородною» — вивчення культурного надбання генуезців. Кінцевим результатом діяльності мало стати включення генуезьких пам’яток Криму до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та створення «визначних місць» для популяризації генуезьких пам’яток.

Упродовж літа-осені 2019 р. ця група відвідала фортеці в Судаку, Феодосії, Чембало, замки в Алушті, Чобан-Куле та Чоргунську башту. Серед значних «досягнень» експедиції можна відмітити лише чорнове 3-D сканування деяких невеликих об’єктів. Увесь інший час вона присвятила потужній піаркомпанії. Це була і гучна прес-конференція в МЗС РФ, і численні виступи на телебаченні, і публікації на інтернет-ресурсах. Експедицію з помпою зустрічали керівники музеїв та заповідників Криму та т.з. Республіки Крим.

Ми не будемо надавати правової оцінки діям цих осіб, які перетнули адміністративний кордон АР Крим через закриті пункти пропуску, та ведуть дослідницьку діяльність на півострові. Це задача державного апарату та правоохоронних органів України. Але оцінку діяльності «експедиції» за деякими напрямами все ж дамо. Дивно, але жодного разу члени італійсько-російської ініціативної групи не згадали, що принаймні одна з генуезьких пам’яток Криму (Судацька фортеця) вже давно внесена до попереднього Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у двох номінаціях: як культурній ландшафт (2007 р.) та у складі транснаціональної номінації «Торгові поселення та укріплення на торгових путях генуезців. Від Середземномор’я до Чорного Моря» (2010 р.). Механізм включення інших генуезьких пам’яток, принаймні Криму, до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО від РФ також не був представлений, що свідчить про повну некомпетентність в цих питаннях.

Некомпетентність групи щодо всіх інших заявлених напрямів теж помітна неозброєним оком, адже жодного профільного спеціаліста, який би розумівся на питаннях медієвістики, серед членів групи ми не бачимо. Її очолюють два етнолога: археолог — спеціаліст з пам’яток бронзового віку та архітектор, який спеціалізувався на реставрації пам’яток ранньомодерного часу. Тому в публікаціях «експедиції» трапляється дуже багато кумедних «відкриттів». Так, нам зустрілось твердження, що учасники проєкту будуть намагатися з’ясувати через архівні документи долю генуезького банка св. Георгія, сліди якого нібито губляться у XVI ст. Але навіть з сайту «Вікіпедії» можна дізнатись, що банк був ліквідований лише у 1856 р. Розповідаючи про замок Чобан-Куле, стверджується, що він був центром великого поселення гончарів і мав портову пристань. Але ж будь-якому кримському краєзнавцю відомо, що гончарні горни біля підніжжя замку датуються IX-X ст. і до недобудованого генуезького укріплення сім’ї Гуаско 1459-1475 рр. на верхівці гори не мають ніякого стосунку. І таких нісенітниць в текстах налічуються сотні, якщо не більше.

Не будемо ще раз наголошувати, що діяльність італійсько-російських «дослідників» відкрито порушує українське та міжнародне законодавство. Це виявляється навіть не головним і не найстрашнішим з того, що вони могли б зробити. Своїм дилетантським підходом вони дискредитують історичну науку як таку. Тому, здається, що будь-які серйозні вчені не стануть співпрацювати з цією псевдонауковою групою, хоча вона активно намагається залучити їх до співпраці. Навіть історики та археологи, які залишилися на території півострова після 2014 р., не поспішають долучитися до цього сумнівного проєкту. Метою цих авантюристів, які на хвилі політичної нестабільності в регіоні спритно скористалися ситуацією, є лише отримання державних коштів РФ для продовження своїх псевдодосліджень.

 

Посилання на номінаційні документи Судацької фортеці на сайті ЮНЕСКО:

https://whc.unesco.org/en/tentativelists/5575/

https://whc.unesco.org/en/tentativelists/5117/