8 грудня – пам’ять  святителя Климента Римського

   

cв.Климент Римський. Мозаїка Софії Київської                                                                cв.Климент Римський. Фреска Софії Київської

Cвященномученик Климент, Папа Римський (пом. бл. 101, пам’ять відзначається двічі  – 25 листопада/8 грудня (мученицька кончина) і 30 січня /12 лютого  (обретіння мощів), належить до числа “мужів апостольських” і найбільш шанованих особистостей з перших християн. Св.Климент був навернений у християнство св.апостолом Петром і проповідував разом зі св.апостолом Павлом. Прийняв посвячення від апостола Петра і став римським єпископом. Його називали другим, третім і четвертим єпископом Риму після апостола Петра. Під іменем Климента до нас дійшла низка творів, однак автентичним визнається лише один з них – І-е Послання до Коринфян. Найбільш ранні свідчення пошанування Климента як мученика відносяться до кінця IVст. За церковним переданням, він був засланий за імператора Траяна (98-117)  на зламі І – ІІст. з Риму до Херсонеса Таврійського  на каторжні роботи у каменярнях, де з надзвичайним успіхом  проповідував християнство і хрестив людей, тож став засновником церковної організації Херсонеса. На нього донесли Траяну, за наказом якого Климента втопили з якорем на шиї, для того, щоб християни не знайшли і не шанували його останки. У 861р. просвітник слов’ян рівноапостольний Кирило (Костянтин) Філософ, який опинився у візантійському  Херсоні (античному Херсонесі і Корсуні руських літописів) на своєму місіонерському шляху до Хазарії, за власною ініціативою, після довгих пошуків відкрив мощі Климента, про існування яких містяни  вже нічого не знали. Частки мощей Климента солунські брати Кирило і Мефодій принесли у Велику Моравію, а більшу частину їх перенесли до Риму. Там Папа Римський Адріан ІІ освятив на церковному престолі Євангеліє і Псалтир, переведені Кирилом і Мефодієм з грецької на слов’янську мову завдяки створеному ними слов’янському алфавіту. Їх називають першовчителями слов’ян, оскільки створена ними писемність стала основою слов’янської культури. У Русі пошанування св.Климента має власну традицію. З літопису відомо, що Володимир приніс мощі св.Климента з узятого ним у 988/9рр. Корсуня до Києва  і поклав їх у Десятинній церкві, де вони освятили собою рівноапостольне діяння Володимира і всю новонавернену Русь, апостолом якої вважали св.Климента Римського. З літопису відомо, що в Києві  шанувалася глава св.Климента, тобто головна частина його мощей, яка була залишена Кирилом і Мефодієм у Корсуні. Упродовж двох з половиною століть, аж до монголо-татарського нашестя, мощі св.Климента були однією з головних святинь Києва. Зрозуміло, чому київський культ св.Климента Римського знайшов яскраве відображення у Софії Київській. Загальновідомою є знаменита мозаїка “Святительський чин” у головному вівтарі собору, яку розпочинають  величні образи свв. Єпіфанія Кіпрського і Папи Климента Римського. Я певна, що ці образи акцентують важливі діяння князя Володимира Святославича як хрестителя Русі – побудову Десятинної церкви, освяченої на день пам’яті св.Єпіфанія Кіпрського (12 травня) і запровадження культу св.Климента Римського як загальнодержавного, оскільки він вважався покровителем новонавернених народів. Але виявляється, що образ св.Климента Папи Римського є й у фресковому розписі, про що раніше не знали. Дослідження останнього часу дозволили виявити цей образ безпосередньо під княжим портретом у центральній наві собору. Климент Римський,  надзвичайно нагадуючи апостола Петра, зображений на фресці, як і в мозаїці, з короткою кучерявою борідкою і шапкою короткого кучерявого волосся, з тонзурою. За близькою аналогією з вищезгаданою мозаїкою Софії я визначила образ цього святителя як Климента Римського і пов’язала його з Володимиром Великим, під зображенням якого на княжому портреті він фігурує. Це й не випадково, адже саме Володимир був ініціатором становлення культу св.Климента в Києві як загальнодержавного і активно впроваджував його в життя. Така акцентуація образу даного святого цілком відповідає  ідейно-декоративній програмі Софійського собору, замовником і будівничим якого був Володимир Великий, а завершувачем цієї справи батька – Ярослав Мудрий. Тобто собор виник наприкінці правління Володимира – на початку правління Ярослава, в 1011 – 1018рр., що надійно підтверджують найбільш ранні графіті Софії з датами їх написання на її фресках –  1018, 1019, 1022,  1023, 1028, 1033 і 1036рр. Оскільки портрет ілюструє освячення Софії, що є символом хрещення Русі, тож у даному випадку наголошується на тому, що воно відбулося на святих мощах Климента Римського – “апостола Русі”.

 д.і.н., проф. Надія Нікітенко, завідувач науково-дослідного відділу

“Інститут “Свята Софія” Національного заповідника “Софія Київська”

Див.: Нікітенко Н.  Ангели Софії Київської: паломництво до святині. Харків, 2019.  304 с.

Книжку можна придбати в торговельній мережі заповідника

 

Обретіння мощей св.Климента Римського. Мініатюра Менологія Василя ІІ (985 р.)