У виставкових залах Брами Заборовського працює експозиція «Лісова пісня»

 

До 1 березня  у виставкових залах Брами Заборовського працює експозиція «Лісова пісня». На виставці представлені вироби з дерева студентів-випускників КДІДПМ імені Михайла Бойчука за останні шість років. Помилуватися дерев’яними скульптурами, панно, декоративно-ужитковими виробами та іншими експонатами можна щодня з 10.30 до 17.30.

З перших кроків цивілізації людина займалася обробкою деревини. Літописні й археологічні знахідки підтверджують широке використання у давні часи дерев’яного посуду, меблів, господарського реманенту, засобів транспорту та інших предметів. Деякі, окрім гарної конструктивної форми, мали різьблений або розписний декор.

Слов’яни славилися різьблярським мистецтвом ще з XI ст., використовували його в інтер’єрах храмів та палаців; прикрашали дерев’яні трони князів; гойдали у різьблених колисках княжих дітей. Елементи таких виробів часто мали зооморфні (фантастичні звірі, міфічні птиці) або фітоморфні обриси і вирізнялися дуже узагальненим, без зайвих деталей, моделюванням. Тодішні майстри вже володіли різноманітними техніками різьблення (пластичним, рельєфним, ажурним, круглим).

Успадкувавши традиційні прийоми обробки дерева від руських майстрів, різьбярі вже в XIV-XV ст. урізноманітнювали види різьблення, ускладнювали орнаментальні мотиви, збільшували виготовлення і предметів побутового вжитку і предметів культу.

Уявлення про технічні й художні особливості різьблення дають дерев’яні пряникові дошки для відбитку візерунку, набійні дошки для вибивання узорів на тканинах, різьблені форми для відтиску кахель, вулики для бджіл у формі людських постатей або тварин, деякі зразки яких, збереглися до сьогодні. У кожному регіоні вироби різнилися формами, оздобою та стилістичними особливостями.

Важливою галуззю художньої деревообробки в українців було виготовлення музичних інструментів, що є одним із відгалужень традиційної культури і за своїм походженням, розвитком, стилістичними засадами, пов’язані з народною обрядовістю і побутом.

З XVI ст. походять ікони, частини яких (тло, німби й облямування) також були орнаментовані різьбленням, а пізніше – тисненням дерев’яною матрицею по левкасу. Ікони, що декорувались рослинними мотивами, мали аналогії серед давніх книжкових мініатюр та гравюр.

З другої половини XVII ст. широкого розвитку набуває високорельєфна різьба іконостасів, що відзначалася багатством і вишуканістю форм стилів ренесансу, бароко і рококо. Основними її мотивами були рослинні узори, які найчастіше складалися з композиції виноградної лози. Одним з найцікавіших зразків середини 18 ст, є бароковий іконостас Софійського собору, що славиться надзвичайною розкішшю, розмаїтою різьбою та позолотою – сподобний та величний.

Сьогодні художники-різьбярі по дереву користуються як традиційними формами і орнаментальними мотивами, так і новаторськими, властивими технологічній культурі XX-XXI століть. Сучасний побутовий предмет з дерева, зберігаючи зовнішню подібність до свого далекого предка, перестав виконувати власне практичні функції і перетворився на суто декоративну річ – окрасу інтер’єру. Цим продиктовані екстравагантність і пишність зовнішнього вигляду сучасних таць, тарелей, мисок та інших виробів з дерева. Водночас популярності серед різьбярів набув і “реконструкторський” напрямок, коли майстри намагаються до деталей відтворити характерні риси виробів народних промислів чи різьблення доби бароко.

Усі ці тенденції можна простежити і в доробку студентів Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Молоді різьбярі цього вишу є лауреатами й дипломантами обласних, республіканських і міжнародних виставок. Найяскравіші взірці дерев’яних художніх виробів представлені на виставці «Лісова пісня. Фантазія і дійсність» в Брамі Заборовського.