3 січня 2021 року виповнилось 165 років із дня народження художника І. Ф. Селезньова

Селезньов Іван Федорович  (1856-1936)

Митець  народився й прожив все своє життя в Києві, де брав активну участь у мистецькому житті рідного міста, виставлявся на київських художніх виставках, на пересувних академічних виставках у Петербурзі, Ризі, Одесі, Казані та інших містах. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв (1872-1881) в класі П.П. Чистякова. За роки навчання був нагороджений золотими (1880, 1882) і срібними медалями (1876, 1877, 1878). Академію закінчив із золотою медаллю, званням класного художника І-го ступеня та правом на закордонне пенсіонерство.  У 1883-1886 роках жив і працював у Римі. Після повернення з Італії Іван Федорович оселився у рідному йому Києві. Повернувшись із закордонного відрядження він оженився і, за спогадами Ф. Маютина, у перший же рік, у квартирі сталася пожежа. Дружина захворіла тяжким нервовим захворюванням, від чого довго не могла позбавитися.  Тоді ж його залучили до створення розписів у Кирилівській церкві Києва.

І. Селезньов. У Помпеї

За пів віку своєї педагогічної діяльності І. Селезньов підготував кілька поколінь художників, архітекторів та інженерів. Він викладав і в славетній Київській художній школі М. Мурашка, в якій, до речі, й сам навчався, і в Київському художньому училищі (з 1901 р. — викладач живопису, а з 1911–1914 р. був його директором), і в Політехнічному інституті з часу його заснування до 1924 р., а також в інших архітектурних та технічних вищих і середніх школах. У 1920-х рр. І. Селезньов мав художню студію, яка була однією з найпопулярніших у Києві й приваблювала багато охочих навчатися живопису й рисунку. Серед його студійців — художники В. Лимаренко, Ф. Маcютин, Д. Марьямчин, Л. Коростишевський, І. Варзар, мистецтвознавці О. Малашенко (згодом науковий співробітник Київського музею російського мистецтва), Я. Затенацький (з часом— доктор мистецтвознавства, професор), інженер-будівничий Б. Ухов, Л. Кіяніцина (потім відомий майстер художньої кераміки) та інші. Про його високий авторитет як педагога свідчить один показовий факт — Петербурзька академія мистецтв неодноразово запрошувала Івана Федоровича зайняти кафедру живопису, але художник любив своє рідне місто й залишився жити і працювати в ньому до самої смерті.

Селезньов відомий як майстер портретного жанру.  Окрім величезної кількості станкових робіт Іван Селезньов залишив свої монументальні твори у стінописі київських храмів Кирилівській церкві та у Софійському соборі.

У Кирилівському храмі він написав Богоматір Оранту у консі центральної апсиди та Вознесіння Христа на склепінні центрального куполу.

У Софії Київській на південній та північній стінах центральної нави художник створив два твори «Хрещення Ісуса Христа» (про цей твір, де в образах персонажів Селезньов передав портретні риси своїх сучасників, читайте 19 січня на свято Богоявлення) та композицію «Стрітення».

Текст, складений учнями Селезньова, до його дня народження:

«Как птицы в бурную ночь направляют свой полет на спасательный огонь маяка, так мы во время политических бурь собрались вокруг вас, зажегшего факел искусства. Вы одарили нас чистым полноценным золотом искусства и согрели приветом и лаской. Да хранит вас искусство великое и прекрасное!».

Відійшов у засвіти Селезньов у 80 років, саме в розпал сталінських репресій. Чекісти звинуватили його в українському буржуазному націоналізмі, але його не заарештували, просто не встигли із-за смерті. Він доживав свій вік разом із рідною сестрою й помер 31 березня 1936 року.

Підготувала І. Марголіна