26 лютого звершується пам’ять БЛАЖЕННОЇ ЕДІГНИ — онуки Ярослава Мудрого, покровительки Баварії

Днями, 23 лютого 2019 р., у містечку Пух поблизу Мюнхена (Баварія, ФРН) відбулися урочистості на честь вшанування памʼяті блаженної Едігни*, онуки Ярослава Мудрого, дочки Анни Ярославни та короля Франції Генріха І. Генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська та координатор міжнародного співробітництва Олена Ясинецька були почесними гостями святкового дійства.

Генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська привітала учасників дійства та подарувала Товариству блаженної Едігни цінні подарунки — книгу про мозаїки собору Софії Київської та копію Реймського Євангелія.

Урочистості такого рівня проводяться раз у десять років і започатковані Товариством блаженної Едігни під орудою пані Е. Келлерман. Серед високих гостей цьогорічного фестивалю — Генеральний консул України в Мюнхені Юрій Ярмілко з дружиною, Президент Баварського ландтагу Ільзе Айгнер та ін.

Святкування супроводжувалися виставою, присвяченою блаженній Едігні. Постановка традиційно здійснювалася силами місцевої громади.

Після урочистостей було проведено перемовини щодо започаткування співпраці Національного заповідника «Софія Київська» з Товариством Блаженної Едігни та обговорено конкретні пункти майбутнього співробітництва з метою збереження та популяризації спільної історичної та культурної спадщини.

Національний заповідник «Софія Київська» висловлює щиру вдячність Генеральному консулу України в Мюнхені п. Юрію Ярмілко та консулу п. Ірині Шум за активне сприяння в організації візиту.

_____________________________________________________________________________
* Історична довідка

Свята Едігна (*1055 — †26 лютого 1109) — блаженна римо-католицької та Української греко-католицької церков, місцево шанована. За усними переказами, дочка короля Франції Генріха І та Анни Ярославни, онучка Великого князя Київського Ярослава Мудрого.

Едігна отримала високу освіту при французькому дворі. За однією з версій, близько 1074 р. дев’ятнадцятирічна Едігна втекла з королівського двору, відмовившись від примусового шлюбу. За легендою, вона пішла з королівського палацу, забравши з собою дзвоник — подарунок матері. Мала намір дістатися Русі, Києва, про які так багато чула від Анни Ярославни. Інші припускають, що дівчина вирішила здійснити паломництво до Святої землі.

Проте дорогою Едігна побачила сон, який став для неї віщим: вона повинна залишитися назавжди там, де почує одночасно крик півня і звук дзвона.

Пророцтво збулося поблизу с. Пух у Баварії, що за 30 км від сучасного міста Мюнхен (Німеччина). Едігна оселилася у стовбурі старої липи і прожила в ньому, як черниця в келії, близько тридцяти п’яти років. Харчувалася тільки рослинною їжею, вела побожний спосіб життя. Навчала дітей читанню і письму, прилучаючи до християнських цінностей. Проповідниці віри Христової відкрився цілительський дар. Багато років поспіль вона лікувала не тільки місцеве населення, але й худобу; допомагала людям у подоланні хвороб і бід. Слава про цілительку Едігну ширилася по всій Баварії.

Ще при житті Едігни біля липи збудували храм, в якому блаженна була потім похована. Померла 26 лютого 1109 року. Вдячні селяни поховали її у вівтарі церкви. Після смерті Едігни, як свідчать перекази, липа, в якій вона жила, почала виділяти цілющі масла, але після того, як масло продали за гроші, диво припинилося.

Свого високого походження вона нікому не відкривала, воно стало відоме лише після її смерті.

Легенда і культ Едігни відомі з іконографії XV ст. Едігну зображають в чернечому вбранні, але в королівській короні. В руках вона тримає книгу, на якій стоїть півень.

Найстаріше писемне свідоцтво про Едігну датується 1554 р. і належить німецькому історику Йоханнесу Авентину, автору «Баварської хроніки». Легенду про святу Едігну переповідає і німецький письменник Метью Радер у своїй праці «Баварські святі» (1624 р.). В церкві містечка Пух він особисто знайшов меморіальну дошку, присвячену Едігні. В кін. XVI ст. мощі Едігни були підняті із захоронення для поклоніння. Радер описує численні чудесні випадки зцілень біля них впродовж 1590‒1616 рр.

У 1600 р. римо-католицька церква проголосила Едігну блаженною. Пам’ять святої звершується 26 лютого.

У 1988 р. українська церковна громада з Баварії  розмістила у церкві новітнє зображення Едігни з написом українською та німецькою мовами, який засвідчується походження блаженної Едігни з роду Володимира Великого:

 «Блаженна Едігно, правнучко святого Володимира, дочко Анни Ярославни, молися за всіх нас і наш нарід». У тисячоліття хрещення України, Пух, 6-го липня 1988 року. Українська молодь у діаспорі.

Нині в м. Пух створено Товариство св. Едігни. З 1959 р. кожні десять років проводять великі святкування, присвячені блаженній, де силами громади готують театральні постановки її житія. Головним місцем поклоніння є церква св. Себастьяна в м. Пух (Баварія). Лівий приділ храму присвячено блаженній Едігні. Картини на стінах і стелі церкви зображають сцени з життя Едігни.

Джерела:

1.  Johann Wilhelm Wolf: Beiträge zur deutschen Mythologie. Band 1, 1852, S. 169–171.
2. Bernhard Hermann Röttger: Die Kunstdenkmäler von Niederbayern. Unveränderter Nachdruck der Ausgabe München 1929. München 1982,  Stichwort: Hofdorf.
3. Robert Böck: Wallfahrt im Dachauer Land. Landshut 1991, S. 265–268.
4. Cornelia Nitsch: Vornamen für Mädchen. Verlag Gräfe und Unzer, 2008, S. 72: „Edigna: ungewöhnlich in unseren Zeiten“.
5. Zählung vom 8. April 2009: 108 Frauengräber, die meisten aus dem 20. Jahrhundert, 6 mal Edigna. Wiesenthal.

Олена Ясинецька