21 лютого — пам’ять св. великомученика Феодора Стратилата

Св. Феодор Стратилат служив воєводою східноримського міста Гераклеї (Мала Азія). Був щедро обдарованим і наділеним особливою вродою. За мудрість і милосердя Бог просвітив його пізнанням християнської істини. Хоробрість святого воїна стала славнозвісною після того, як він убив величезного змія, що жив у проваллі біля міста. Св. Феодор поширював віру Христову серед громадян свого міста, за що після великих мучень йому стяли голову в 319 р.

У церковній літературі і мистецтві його зіставляють зі св. Феодором Тироном та іноді накладають один на одного їхні образи, що й не дивно: обидва походили з однієї місцевості, були воїнами, що перемогли змія, але мали різні звання: слово «Стратилат» перекладається як воєвода, а «Тирон» означає новобранець. У середньовічному мистецтві їх почасти зображали і відповідно вшановували разом, оскільки вони обидва уособлювали християнське воїнство і військову могутність держави, були заступниками її люду, тісно пов’язаними зі св. великомучеником Георгієм Побідоносцем або Змієборцем — кожен із них переміг свого змія.

Всі вони зображені на фресках Софії Київської — храму, побудованого Володимиром Великим і завершеним його сином Ярославом Мудрим. Зведена в 1011 — 1018 рр. на княже замовлення і княжим коштом, Свята Софія постала величним меморіалом тріумфу християнства Русі-України. Особливе пошанування святих воїнів у Софії як княжих покровителів чітко простежується в стінопису давньої північної внутрішньої галереї (нині — неф Володимирського вівтаря), яка була «папертю святих воїнів» (так її називають у науці). У цій «галереї воїнів» центральні фрескові образи святих Феодора Стратилата і Феодора Тирона фігурують поруч один з одним на південній стіні. Найкраще зберігся образ св. Феодора Стратилата. Хоча фреска й пошкоджена, вона вражає своєю красою й довершеністю. Унікальна тисячолітня фреска представляє нам явно портретний образ мудрого й відважного князя. Тонкий худорлявий лик з дещо скошеним вбік задумливим зосередженим поглядом і шапкою кучерявого волосся, багаті вбрання і обладунок демонструють аристократичну вроду, високу духовність і воїнську незламність молодого київського правителя. Звертають на себе увагу пурпурові царські чобітки й мантія, а цим саном, як відомо з джерел, володів син Володимира і візантійської принцеси Анни Порфірородної Борис. Цікаво, що поруч, на цій стіні, видряпані дуже давні графіті з княжим тризубом Бориса Володимировича й напис-ім’я «Борис». Цілком можливо, що саме улюбленого сина Володимира і його спадкоємця на київському столі — князя Бориса, який командував батьківським військом, коли зводилася Св. Софія, тобто був Стратилатом, представлено на цій дивовижній фресці…

Надія Нікітенко, д. і. н., професор, завідувач науково-дослідного відділу «Інститут «Свята Софія»

Національного заповідника «Софія Київська»

Книжки можна придбати в торгівельній мережі заповідника

Джерела:

Нікітенко Н. Мозаїки та фрески Софії Київської. К., 2018;

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської. Ч. ІХ: Північні внутрішня та зовнішня галереї. К., 2019.