15 травня – Перенесення мощей благовірних князiв страстотерпців Бориса i Глiба, у хрещеннi Романа i Давида (1072 і 1115 рр.).

15 травня – Перенесення мощей благовірних князiв страстотерпців Бориса i Глiба, у хрещеннi Романа i Давида (1072 і 1115 рр.).

До іконографічної програми Кирилівської церкви включено зображення парних святих братів Бориса і Гліба, вінценосних синів князя Володимира-Хрестителя.

Постаті мучеників Бориса і Гліба виконані олійними фарбами у ХІХ ст. Їхні яскраві  образи розміщено на східних площинах центральних хрещатих стовпах у горішньому регістрі, тобто у західній частині трансепта. Вони начебто завершують коло парних святих цього компартименту.

Борис і Гліб сини князя Володимира підступно вбиті за часів боротьби за київський князівський престол, за владу на теренах Київської Русі між нащадками Володимира. Обидва князя були офіційними спадкоємцями київського столу, оскільки народжені були від офіційної, християнської дружини Володимира, візантійської цариці Анни.  Вони прийняли мученицьку  смерть від  найманців свого старшого брата князя Ярослава[1].

 Їх зображено у князівських шапках з опушкою та з мученицькими  хрестами у руках. Ці святі страстотерпці були родичами засновника Кирилівської церкви князя Всеволода, в родині Ольговичів ушановували Борисоглібський культ, а особливо святого Гліба. За наказом діда засновника Кирилівської церкви Всеволода Ольговича – князя Святослава, був зведений і продовжений його нащадками Борисоглібський храм у Вишгороді, куди перенесли тіла Бориса і Гліба. Оскільки родина Ольговичів особливо шанувала цих святих цілком ймовірно, що зображення страстотерпцев було наявно у Кирилівському храмі ще у ХІІ ст. і скоріше за все їх пам’яті було присвячено окремий приділ. Припускаємо, такий приділ був влаштований  або у південній частині трансепта, або у середній кліті південної нави, або у південній прибудові до Кирилівського собору.

Аргументами наявності цих образів у Кирилівському храмі у ХІІ ст. є  живописні аналоги.  «В монументальной живописи образы святых Бориса и Глеба связаны с темой невинной жертвы, искупления и духовного исцеления. Самым ранним изображением святых Бориса и Глеба стала роспись Спасо–Преображенской церкви на Нередице (1199 г.), где святые князья представлены во главе молящейся процессии за княжеский род, с двух сторон подходящей к Божией Матери. Святых братьев могут изображать в диаконнике в непосредственной близости от «Евхаристии», как в соборе Рождества Богородицы во Пскове (1113г.), рядом со святыми целителями Космой и Дамианом»[2] , постаті яких, мають місце і у Кирилівській церкві.

У процесі реставраційних робіт у Спасо-Преображенській церкві Євфосіньєвського монастиря Полоцька у другому з низу регістрі південної грані північно-західного підкупольного стовпа було відкрито (2011р.).  зображення святих Бориса і Гліба. Біля постатей збереглися супровідні підписи, які підтверджують таку персоніфікацію. На сьогодні це перші, що дійшли до нас, зображення страстотерпців у давньому (датуються другою половиною ХІІ ст.)  монументальному стінописі і перші їх сумісні зображення.  Спираючись на дивовижну схожість іконографічної програми Спасо-Преображенської та Кирилівської церков, вважаємо, що  наявність такого явлення може бути ще одним вагомим доводом щодо присутності зображень Бориса і Гліба у давньому кирилівському стінописи.

Рис. 1 Святий князь Борис. Олійний живопис ХІХ ст. Східна площина південного центрального  стовпа. Західна частина трансепта.

Рис. 2 Святий князь Гліб. Олійний живопис ХІХ ст. Східна площина північного центрального  стовпа. Західна частина трансепта.

Автор – Ірина Марголіна

[1] Нікітенко Н. Політичні передумови виникнення Борисоглібського культу: до подій 1015 – 1019 рр. // Історія України: маловідомі імена, події, факти. К.: Ін-т історії України НАН України. 2000. С. 14-16. – Вип. 11.

[2] Гусакова В. Иконография святых князей Бориса и Глеба // Дело Рус. 2010 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.delorus.com/ predprinim/index.php?ELEMENT_ID=3689