12 грудня 2020 року виповнюється 30 років із дня внесення об’єкта «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра» до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Початкова номінація об’єкта готувалася лише для Собору Святої Софії, яку пізніше ІКОМОС рекомендував доповнити за рахунок включення Києво-Печерської Лаври.

У 1989 році під керівництвом тодішнього директора Національного заповідника «Софія Київська» Валентини Никифорівни Ачкасової та заступника директора з наукової роботи Ірми Фантинівни Тоцької було підготовлено номінаційне досьє на внесення Софійського собору ХІ ст. із монастирськими спорудами ХVІІІ ст. на його території та Києво-Печерської лаври до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

12 грудня 1990 року під час роботи 14-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини у м. Банфф (провінція Альберта, Канада) до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО було внесено об’єкт під назвою «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра» за № 527.

Зазначений об’єкт став першим українським об’єктом у Списку. Він складається з двох територіально відокремлених частин – Собору Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами та ансамблю Києво-Печерської Лаври з церквою Спаса на Берестові. Ці найбільші національні святині об’єднані часом своєї появи та роллю в духовному і культурному житті країни.

Об’єкт увійшов до Списку всесвітньої спадщини відповідно до критеріїв: (i) (ii) (iii) (iv).

Критерій (i): Об’єкт культурної спадщини «Київ: Собор святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська Лавра» є шедевром людського творчого генія як у своїй архітектурній композиції, так і в декоративному оздобленні.

Собор Святої Софії є унікальною пам’яткою архітектури та монументального мистецтва початку XI століття, що має найбільший в світі ансамбль мозаїк та фресок того періоду. Особливостями архітектури собору є додані до п’ятинавового ядра додаткові нави та пірамідальна об’ємно-просторова композиція хрестово-купольного храму. Монументальний живопис собору складає єдиний за ідейним задумом ансамбль, який відображає головні богословські ідеї  цієї доби і є видатною пам’яткою візантійського мистецтва. Величезний пантеон християнських святих, зображений у Соборі, за чисельністю не має подібних серед візантійських пам’яток того часу. Специфікою стінопису собору є також комплекс унікальних світських фресок сходових веж у традиціях придворного візантійського мистецтва.

Ансамбль Києво-Печерської лаври — це шедевр українського мистецтва, який остаточно сформувався за доби бароко. Він об’єднує унікальні наземні та підземні будівлі та споруди XI-XIX століть у поєднанні з пластично виразним ландшафтом.

Критерій (ii): Об’єкт Всесвітньої спадщини є результатом культурної взаємодії Київської Русі, Візантії та Західної Європи. Архітектура та монументальний живопис об’єкту відображають  візантійські архітектурні та художні традиції, які набули в ньому нового тлумачення під впливом місцевого замовлення. Це виявилось як у духовному наслідуванні, так і в архітектурному плануванні, включаючи традицію підземної православної культової архітектури Києво-Печерської Лаври Успенський собор був прикладом для будування подібних храмів у Східноєвропейському регіоні впродовж XII-XV ст.

Критерій (iii): «Київ: Собор святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська Лавра» є важливим свідченням багатовікової культурної традиції країн візантійського ареалу взагалі та Київської Русі зокрема. Протягом століть об’єкт мав значний духовний вплив на Східну Європу та поза її межами.

Критерій (iv): Собор Святої Софії — це унікальна будівля, яка відображає в своїй архітектурі та стінописі специфіку ктиторського замовлення. Будівництво собору поклало початок архітектурній школі, яка вплинула на культову архітектуру та монументальне мистецтво Київської Русі, а потім і Східної Європи.

Києво-Печерська Лавра — це цінний архітектурний ансамбль, який формувався протягом майже дев’яти століть, та зараз відображає зміни стилістичних тенденцій в архітектурі, а також процес вдосконалення інженерних споруд.

Наша Свята Софія

Собор Святої Софії Премудрості Божої — це найдревніший християнський храм, що повністю зберігся на східнослов’янських теренах. Народжений добою християнізації Русі, він став колискою київського християнства, головною святинею Русі-України, символом української нації, державності та культури, слави та державної мудрості.

Побудований у 1011–1018 роках на рубежі правління Володимира Великого і його сина Ярослава Мудрого, як головний християнський храм Русі, собор став її духовним, політичним і культурним центром. При соборі велося літописання і було створено першу відому на Русі бібліотеку зі скрипторієм, де перекладались і переписувались книжки.

Назва собору «Софійський» походить від грецького слова «Софія», що в перекладі означає «Мудрість». Присвячений «мудрості християнського вчення», собор, за задумом творців, мав утверджувати християнство на Русі.

Собор Святої Софії —  один із шедеврів сакральної архітектурної спадщини. Велична архітектура, унікальні мозаїки та фрески ставлять його в один ряд із найвизначнішими пам’ятками людської цивілізації.

За своєю формою собор відповідає візантійським архітектурним і художнім традиціям та є класичним взірцем візантійського п’ятиапсидного хрестовокупольного храму. Однак візантійські архітектурні форми та методи будівництва під впливом слов’янської культури та смаків київського князя набули у ньому нового тлумачення. Оригінальною особливістю первісної архітектурно-просторової композиції собору є виразна пірамідальність: від відкритих одноярусних зовнішніх та двоярусних внутрішніх до вінцевої композиції у вигляді системи ступінчатих склепінь і тринадцяти бань, очолюваної центральною банею.

Унаслідок ремонтно-реставраційних робіт кінця XVІІ – початку ХVІІІ ст. собор зовні набув барокового вигляду, який у своїх основних рисах зберігся донині. Характерна динамічна пірамідально-просторова композиція первісного ядра дещо зневілювалась надбудовою других поверхів над північною і південною зовнішніми галереями та спорудженням шести нових великих бань. Проте й тепер спостерігаємо чітко виражену вертикальну вісь центральної частини храму. Архітектурна маса, що наростає до центру, завершується домінуючою центральною банею, яка об’єднує навколо себе складну композицію вже із вісімнадцяти бань та хрещато розміщених циліндричних склепінь.

Майже 1000-літнє існування собору свідчить про надзвичайну доцільність і досконалість його інженерно-конструктивної структури, її майстерне технічне виконання.

Собор зберіг давній інтер’єр та унікальний за своєю цілісністю комплекс мозаїк і фресок ХІ ст., які є справжніми шедеврами світового мистецтва. Загальна площа фресок ХІ ст. складає близько 3000 м², що є приблизно половиною площі первісного розпису. Від 640 м² мозаїк збереглося 271 м². У місцях втрат стародавніх зображень знаходиться олійний живопис ХVІІІ – ХІХ ст.

Із будівництвом у ХVІІІ ст. навколо Собору Святої Софії монастирських будівель (Дзвіниці, Трапезної, Хлібні, Будинку митрополита, Бурси, Братського корпусу, Південної в’їзної вежі, Брами Заборовського) сформувався архітектурний ансамбль, який став  яскравим прикладом монастирського ансамблю доби бароко. Ансамбль й донині зберігає свою історичну роль головного ансамблю Верхнього міста і відіграє в ньому активну композиційну роль.

Упродовж століть собор зберігає унікальну гармонію архітектурних форм, виразний національний колорит та разом з іншими пам’ятками культурної спадщини формує традиційне історичне середовище м. Києва.

 

Вітальне слово генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» Нелі Куковальської з нагоди 30-ліття внесення об’єкта до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Шановні друзі!

У ці дні ми відзначаємо ювілей —  30-ліття з дня внесення нашої пам’ятки  до Списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це було великою честю для нас і визнанням культурно-історичної, архітектурної, мистецької та містобудівної цінності нашої пам’ятки. Ми долучились до великої родини найкращих світових об’єктів, які створило людство за весь період свого існування. Ми були першими з українських пам’яток, визнаними в такій якості, про які дізнався світ як про скарби нерухомої спадщини, що за своїми ціннісними характеристиками є надбанням всього світу.

Найдавніші складові нашого об’єкта —  собор Святої Софії —  Премудрості Божої та середньовічні споруди Києво-Печерської лаври впродовж понад 1000 років були серцевиною, осердям Русі-України, слугували символом її духовної ваги у світі, відправною точкою нашої європейської спорідненості й тісної взаємодії з усім християнським світом. Спільно з будівлями пізніших часів вони й досі є символами нашої держави, культурними та духовними центрами, де відбуваються найвизначніші події та продовжує творитись історія…

Будучи з 12 грудня 1990 р. визнаними ЮНЕСКО і перебуваючи під його протекторатом, ми  отримали додаткові можливості для розвитку і захисту нашої унікальної пам’ятки, її належної охорони і популяризації у світі. Відтоді її збереження стало не лише справою державної ваги, а й справою світового значення.

Упродовж цих років за підтримки і сприяння КВС ЮНЕСКО було створено міжнародні проєкти, численні наукові та культурні заходи. Наші спеціалісти мали змогу навчатись та стажуватись у школах ЮНЕСКО, підвищуючи свій професійний рівень. Ми неодноразово отримували висококваліфіковану допомогу експертів ЮНЕСКО та її консультативних місій.

За підтримки КВС ЮНЕСКО ми й надалі плануємо здійснити ряд важливих проєктів, зокрема, завдяки міжнародній допомозі Фонду ВС ЮНЕСКО (ІА 2918), схваленої ще 2018 р., ми сподіваємось модернізувати систему гідрогеологічного моніторингу на території ансамблю будівель Собору Святої Софії та Києво-Печерської лаври.

Ми також дуже віримо, що й інші наші цінні об’єкти (Кирилівська церква — шедевр архітектури та монументального мистецтва XII ст., Андріївська церква — перлина бароко XVIII ст., авторства знаменитого італійського архітектора Растреллі, які наразі належать до Попереднього списку) розширять номінацію і будуть спільно включені до Списку об’єктів Всесвітньої спадщини.

Отож ще раз вітаю нас усіх із 30-літнім ювілеєм внесення нашої пам’ятки  до Списку та висловлюю щиру вдячність Комітету Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО за невтомну і постійну підтримку, за професіоналізм його команди, за грандіозні зусилля, завдяки яким багато пам’яток у світі отримало визнання, протекторат, захист і натхнення для подальшого розвитку.

 

Презентація «Об’єкт «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра» – 30 років у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО».