10 лютого -Вшанування пам’яті преподобного Єфрема Сирина (306-373)
10 лютого -Вшанування пам’яті преподобного Єфрема Сирина (306-373)
10 лютого Православна Церква східного обряду згадує пам’ять преподобного Єфрема Сирина (306-373) – найвідомішого із отців Церкви, богослова, одного з найважливіших представників сирійської поезії, автора численних християнських гімнів. Єфрем народився у бідній родині на південному сході сучасної Туреччини у місті Нісібіні. Після незаслуженого звинувачення у крадіжці овець та ув’язнення, юнак дав обітницю присвятити життя покаянню. Приєднавшись до пустельників, він став учнем подвижника Якова Нисибинського, разом з яким у 325 р. був присутній на I Вселенському соборі в Нікеї.
Преп. Єфрем багато писав, перебував у літературній полеміці з єретиками. Був засновником «Школи персів» – училища в Едесі, де вивчали Святе Писання, яке Єфрем тлумачив та навчав віршованої майстерності і церковного співу. Деякі із випускників Школи у подальші роки зіграли значну роль у церковному житті Сирії, Персії та Вірменії.
Прп. Єфрем Сирин мав сан диякона, у який його висвятив, за деякими джерелами, свт. Василь Великий. Сам прп. Єфрем називав себе “пастирем”, мабуть, вказуючи на свій священний сан.
Останні роки життя прп. Єфрем провів у затворі, вийти із якого його спонукав голод в Едесі. Під впливом св. Єфрема, місцеві аристократи виділили кошти, на які було відкрито лікарню. Повернувшись з Едеси та передчуваючи близькість смерті, Єфрем склав заповіт, в якому засвідчив свою вірність вченню Церкви та розповів про свої подвижницькі праці. У Єфрема не було власності: ні жезла, ні мішка для запасів, «бо я чув слова Господа: не купуйте нічого на землі… У моїй ризі і у кукулі поховайте мене… Не кладіть зі мною в труну ароматів, тому що честь ця для мене марна; не покладайте пахощів, бо не позбавлять мене від Суду, пахощі воскуріть у святилище, а мене віддайте землі з псалмоспівами. Замість того, щоб марнувати пахощі й аромати, згадуйте мене в молитвах своїх… Не покладайте мене у ваші гробниці, бо ні до чого не послужать для мене ваші прикраси. Я ж дав обітницю Богові, щоб поховали мене з паломниками. Я такий самий паломник, як і вони. З ними покладіть мене… Покладіть мене на цвинтарі, де поховані скрушені серцем».
Для св. Єфрема одним із джерел очищення серця були роздуми про Друге Пришестя Господнє та тремтливе предстояння душі перед Судом Божим. Творіння св. Єфрема закликають сучасного читача працювати над вихованням «душі мужньої», здатної «управити життя своє серед усіх спокус» і вчасно приготуватися до Суду Божого.
Єфрему Сирину традиційно приписується авторство молитви, в якій (на думку Серафима Вирицького) все Православ’я та все Євангеліє:
«Господи та Владико живота мого, дух ледарства, зневіри, любові і марнослів’я не дай мені. Дух же цнотливості, смиренномудрості, терпіння та любові, даруй мені рабу Твоєму. Їй, Господи Царю, даруй мені зріти мої гріхи, і не осуджувати брата мого, бо благословенний на віки віків, амінь. Боже, очисти мене грішного!»
Зображення прп. Єфрема Сирина були поширені у візантійському, балканському і давньоруському мистецтві. В Єрмінії ієром. Діонісія Фурноаграфіота (1730-1733) він описаний як «старець з рідкісною бородою, у куколі, каже: зухвалість, зі сміхом змішана, легко скидає душі». У давні часи прп. Єфрем Сирин найчастіше зображувався сивим старцем з великими залисинами на лобі, запалими щоками, з роздвоєною бородою, в чернечій мантії з непокритою головою, згодом – з куколем на голові. У лівій руці він нерідко тримає сувій, права – у жесті благословення. Постать св. Єфрема іноді зображується у сценах «Страшного Суду», іконографічний сюжет якого у монументальному сакральному живописі був навіяний його вченням.
Так на південній площині центральної арки нартексу Києво-Кирилівської церкви збережена фреска ХІІ ст. із зображенням прп. Єфрема Сирина. Він змальований сивим, худорлявим старцем у чернечій мантії. Права рука піднята у жесті благословення, в лівій святий тримає розгорнутий сувій з написом. Текст виконаний уставом, всі літери майже однакового розміру і їхня збереженість непогана, хоча втрачено 11 знаків. У полі сувою, який обведений червоною лінією розгранки, є десять горизонтальних червоних смуг, якими користувався майстер-фрескіст як основою для розміщення літер. З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином: «Якщо брат постукає до тебе вночі, аби встав ти на славослів’я Боже, встань старанно, якщо ж тобі сном тяжким переможеному бути навіянням бісовським…». Наведений текст є цитуванням 16 слова «Повчань» св. Єфрема Сирина.
На фото: Прп. Єфрем Сирин. Фреска ХІІ ст. Кирилівська церква.
Підготувала Марина ПРОНІНА