Минулого року, від серпня по грудень, співробітниками Національного заповідника «Софія Київська» проводились археологічні дослідження біля Софійського собору м. Києва. У ході їх проведення було виявлено чималу кількість знахідок, пов’язаних з історією Софії Київської. Про них уже неодноразово повідомлялося на сайті заповідника та у засобах масової інформації. Значний інтерес викликали вироби із кольорових, зокрема й дорогоцінних, металів. Серед багатьох виявлених артефактів на особливу увагу заслуговують металеві елементи застібок, що скріплювали кришки оправ давніх книг. Знахідки таких предметів на середньовічних пам’ятках завжди свідчать про наявність книг, які були пов’язані тією чи іншою пам’яткою, але не збереглись до нашого часу. В нашому випадку інтерес до цих речей особливий, адже відомо, що при Софійському соборі діяла створена Ярославом Мудрим, перша в Київській Русі бібліотека та працював скрипторій – майстерня з переписування рукописів.

Усього, в ході реалізації досліджень, знайдено дві бронзові ліроподібні пряжки (Ілюстрація 1 : 1, 2) та три шпеньки кинджалоподібної форми (Ілюстрація 1 : 3–5), один з яких срібний (Ілюстрація 1 : 3), решта бронзові.

Ілюстрація 1. Книжкові застібки ХІ-ХІV ст. м. Київ. Археологічні дослідження біля Софійського собору у 2021 р. (фото Володимира Савицького).

Змикання країв кришок оправи книги за допомогою таких застібок давало можливість щільно притиснути аркуші один до одного, зафіксувати їх у незмінному стані та зменшувало проникнення вологи всередину пергаменного блока. Це, в свою чергу, запобігало деформації аркушів пергамену, який активно реагував на вплив зовнішнього середовища – коливання температури й вологи. І хоча згодом, при виготовленні книг, пергамен був замінений на папір, книжкові застібки традиційно продовжували використовуватись. Традиція ця дійшла й до наших днів – тож подібні, але видозмінені застібки можемо побачити на кришках оправ сучасних богослужбових книг.

У давнину способи кріплення застібок як і техніка оправлення книг відрізнялись залежно від регіону виготовлення. Завдяки цьому науковцям іноді вдається визначити місце, де була оправлена книга. Усі, знайдені під час досліджень біля Софійського собору, елементи книжкових застібок належать до візантійського типу.

Характерною ознакою візантійських застібок є наявність двох металевих деталей – кинджалоподібного шпенька, що вставлявся у бічний торець верхньої кришки оправи та ліроподібної пряжки, в прямокутну рамку якої протягувався шкіряний ремінець, що кріпився до нижньої кришки. Застібання кришок оправи книги здійснювалось шляхом накидання кільця пряжки на голівку шпенька. Залежно від розмірів книги могло бути від однієї до чотирьох пар застібок. Шпеньки та пряжки до застібок візантійських оправ виготовлялись із срібла або бронзи шляхом лиття у спеціальних формах. У Київській Русі ці деталі відливались переважно із бронзи або ж інших мідних сплавів.

Ілюстрація 2. Оправа рукописної книги за візантійською технікою та конструкція книжкової застібки (за книгою О.М. Гальченко. Оправа східнослов’янських рукописних книг та стародруків в Україні: історія, структура, опис. Київ, 2005).

При тривалому використанні книги, металеві пряжки іноді відривались, а шпеньки випадали і губились, потрапляючи до культурного шару, де їх тепер і знаходять археологи. В окремих випадках, тогочасна людина, знайшовши загублений книжковий шпеньок, і не знаючи його справжнього призначення, використовувала його як амулет, зважаючи на його кинджалоподібну форму. Про це свідчать знахідки таких предметів в складі намист разом з іншими амулетами на археологічних пам’ятках Київської Русі та Скандинавії. Ще близько чверть століття тому у вітчизняній археологічній літературі кинджалоподібні шпеньки інтерпретувалися лише як амулети.

В багатьох випадках книжкові застібки візантійського типу знаходять під час розкопок храмів Київської Русі та на прилеглих до них територіях. До прикладу можна навести Десятинну церкву у Києві, територію церкви Спаса на Берестові, собор Архангела Михаїла у Переяславі, Благовіщенську церкву у Чернігові та ін. Очевидно, що більшість виявлених на цих пам’ятках знахідок походять від книг богослужбового характеру.

Наявність на пам’ятках Київської Русі книжкових застібок саме візантійського типу пояснюється тісними контактами Русі і Візантійської імперії та культурним впливом останньої. Після хрещення Русі перші богослужбові книги вочевидь привозилися грецькими священниками, а вже з початку ХІ століття налагодилось місцеве виробництво книг. Виготовляючи оправу, місцеві майстри орієнтувались на привезені візантійські зразки. Не виключено, що на початковому етапі в Києві та інших містах працювали грецькі майстри, які й передали свій досвід місцевим ремісникам.

Протягом кількох століть конструкція візантійських застібок та форма їх елементів в цілому залишались незмінними. Практично неможливо відрізнити пряжки або шпеньки, виготовлені в ХІ столітті від виготовлених у ХІV столітті. Проте, не дивлячись на свою однотипність, застібки відрізняються розмірами, особливостями форми та конфігурацією профіля. Наприклад зустрічаються шпеньки з конічним або кулястим навершям, з одинарним або подвійним чи потрійним валиком, що відділяє навершя від леза, з отвором по центру леза або без нього. Кільця пряжок бувають простими або профільованими, прикрашеними додатковими виступами тощо.

Усі, знайдені під час вище вказаних досліджень книжкові застібки походять з ділянки, прилеглої до південного фасаду Софійського собору. В давнину ця ділянка прилягала до зовнішньої відкритої галереї. Попередніми дослідженнями встановлено, що частина знайдених книжкових застібок могла бути загублена безпосередньо у соборі і винесена звідти разом із будівельним сміттям під час ремонтно-будівельних робіт на зламі ХVІІ – ХVІІІ століть. Одна із ліроподібних пряжок (Ілюстрація 1 : 1) ймовірно була загублена в ХІІІ або ХІV столітті, неподалік місця, де розташований сучасний службовий вхід.

Ілюстрація 3. Реконструкція з’єднання книжкової застібки з використанням деталей (пряжки та шпенька), знайдених під час археологічних досліджень біля Софійського собору у 2021 р. (фото Володимира Савицького).

Особливу увагу привертає срібний шпеньок з кулястим навершям, потрійним валиком між навершям та лезом і двома отворами по центру леза (Ілюстрація 1 : 3). Він знайдений біля порогу сучасних південно-західних дверей собору. Цей, виготовлений із високоякісного срібла, виріб чудово зберігся до наших днів. Як зазначалось вище, срібні деталі книжкових застібок є ознакою оправ саме візантійських книг. Особливістю знахідки є наявність двох отворів в центральній частині леза. Через ці отвори, проходили гвіздки, що забезпечували надійне скріплення застібки з кришкою оправи. Аналогічні артефакти з пам’яток Київської Русі мають лише по одному такому отвору. Дослідники-реставратори оправи візантійських рукописів відзначають, що шпеньки ХІІ–ХІV століть, на відміну від виробів ІХ–ХІ століть таких отворів взагалі не мають. Тож можемо припустити, що ця застібка скріплювала кришки дороговартісної книги Х–ХІ ст. візантійського походження.

Більш точне датування знайдених поблизу Софійського собору книжкових застібок потребує подальших досліджень. Однак не викликає сумніву, що частина з них скріплювали оправи давніх богослужбових книг, якими користувалися священнослужителі Софії Київської в ХІ–ХІV століттях. Цілком можливо, що деякі із артефактів є складовими застібок рукописних книг із славнозвісної бібліотеки Ярослава Мудрого, таємниці якої досі непокоять як істориків-дослідників, так і шукачів скарбів.

Текст та ілюстрації підготував

старший науковий співробітник

Національного заповідника «Софія Київська» Володимир САВИЦЬКИЙ.