Архітектурний комплекс Судацької фортеці

Комплекс міських воріт   Комплекс Консульського замку

Структура оборонного комплексу Судацької фортеці в основі сформувалася до ранньосередньовічного періоду і згодом була у загальних рисах відновлена генуезцями. Вона складалася з двох ліній оборони. Стратегічним ядром оборонної системи міста була портова частина і вершини гір Фортечної та Плвані-оба. Вона була захищена оборонним муром, що простягався по скелястих хребтах двох гір та надійно захищав єдиний зручний прохід між ними.

Через особливості рельєфу оборонна система порту була найменш вразливим рубежем. У разі прориву зовнішньої лінії оборони, що охоплювала Фортечну гору, була можливість подальшого опору, а також евакуації захисників міста на суднах, що знаходилися в гавані. Умовно цю лінію оборони можна розділити на дві ділянки: цитадель на вершині Фортечної гори і портову оборонну лінію.

Цитадель Солдайї була розташована вздовж хребта Фортечної гори і була витягнута по лінії схід-захід. Вона складалася з лінії фортечних стін з трьома баштами та чотирма куртинами, а також комплексу консульського замку й Дозорної башти на самій вершині Фортечної гори. Бойова сторона оборонної системи цитаделі Солдайї знаходилася з північного боку. З південного сходу цитадель захищена неприступними схилами й не була укріплена. Загальна довжина лінії фортечних стін цитаделі складала близько 580 м. Бойовий хід був дерев’яним і спирався на балки, що були горизонтально вмуровані в товщу стін.

Зі сходу до оборонної лінії цитаделі прилягає комплекс Консульського замку, що був замкнутим вузлом оборони. Замок складався з башти-донжона, малої кутової башти, орієнтованої в бік міста. Донжон і башта сполучені куртинами, які утворюють невеликий добре захищений дворик. Південна куртина має баштовий виступ у бік моря. У місці приєднання північної куртини до донжона розташовувався вхід, додатково захищений прямокутним у плані укріпленням.

Площа, забудована житловими спорудами в межах цитаделі – мінімальна, і складала близько 0,21 га на ділянці між консульським замком та “Георгіївською” баштою. Вздовж решти всієї лінії фортечних стін йшла лише вузька стежка з вирубаними в скелі сходами. Цитадель мала важливе стратегічне значення для концентрації на її площі захисників міста у разі прориву зовнішньої лінії оборони. З цитаделі існували два зручні шляхи відходу до берега моря: один з консульського замку, інший через вершину гори в портову частину міста.

Портова оборонна лінія перегороджувала доступ до портової частини (площа не менше 7 га), що знаходилась на південних схилах гір — Фортечної та Плвані-оба. Вона проходила в найвужчій частині ущелини між схилами гір. На сході вона, очевидно, стикалася з фортечними стінами цитаделі та зовнішньою лінією оборони. Сполучною ланкою була Безіменна башта № 20. Портова оборонна лінія налічувала як мінімум три башти, три куртини і одні ворота. Довжина цієї лінії фортечних стін – 254,5 м. Зараз лінія оборонних мурів порту практично не простежується.

Зовнішня лінія оборони охоплювала значну частину північного пологого схилу Фортечної гори. До її складу входило чотирнадцять башт і чотирнадцять куртин, а також барбакан, що захищав єдині міські ворота. Зі сходу вона впиралася в неприступні скелі біля консульського замку.

Із заходу стикалася з лінією оборони цитаделі, а також фортечним муром портової частини міста. Фортечний полігон має майже трикутні контури, причому північний кут його розташовувався в районі міських воріт. Таким чином, зовнішня лінія оборони складалася з двох, приблизно рівних за довжиною ділянок: східної (458,5 м) і західної (466,5 м). Площа міської території, захищеної цією лінією оборони, складала близько 14 га і укріплювала місто з напільного боку. У нижній частині стін у регулярному порядку розташовувалися вузькі вертикальні бійниці.

Більшість башт зовнішньої лінії оборони були тристінними та мали чотири яруси. Нижній поверх башт використовувався як склад для боєприпасів або як караульне приміщення. З боку міста до рівня другого ярусу вони були закриті кам’яними стінами. При археологічних дослідженнях були відкриті фундаменти цих стін, а також печі і каміни для обігріву. У мурах другого ярусу наявні вузькі вертикальні амбразури. У мурах третього ярусу знаходяться широкі прямокутні вікна. Четвертий ярус — верхній бойовий майданчик під захистом ряду зубців. Усі фортечні споруди побудовані за кращими фортифікаційними принципами, що існували в Європі XIV ст., і мали багато спільного з аналогічними спорудами Генуї.

У сучасному рельєфі і на планах фортеці кінця XVIII ст. (план 1775 р. ЦГРВІА ф. ВУА д. 22615) простежується лінія фортечного валу (довжина 860 м). Вал своєю конфігурацією повторює лінію фортечних стін зовнішньої лінії. Зараз збереглися окремі фрагменти валу на східній ділянці. В різний час проводилися численні зондування перед валом. Було встановлено, що із зовнішнього боку він підносився над навколишньою місцевістю щонайменше на 6 м. Профіль валу — трикутний. Ширина його зараз складає 9–10 м. Перед валом ще в другій половині XVIII ст. протікали струмки, які підтоплювали місцевість перед ним. Враховуючи цю обставину, можна стверджувати, що вал, імовірно, укріплений зверху дерев’яним частоколом, був серйозною перешкодою для ворогів. Спорудження валу потрібно відносити до перших декількох років генуезької присутності у Солдайї.

У структурі Судацької фортеці особливо важливу роль відігравали оборонні комплекси цитаделі, колишнього монастиря біля східної стіни, потужний вузол Головних воріт і система припортових укріплень.

Структурно оборонна система генуезької Солдайї сформувалася не відразу. Будівництво основних споруд велося з 1365 до принаймні 1414 р. Надалі проводився ремонт і реконструкція лише окремих вузлів оборони, що не змінювали вигляд оборонної лінії.