ЖИВОПИС М. О. ВРУБЕЛЯ

У 1884 р. з Петербурга до Кирилівської церкви приїхав М. Врубель, який виконав декілька настінних композицій та чотири ікони для іконостаса. Створене Врубелем у Кирилівській царині є дорогоцінним  намистом  живописних перлин, народжених під патронатом небесних, ангельських сил.

    Перша монументальна робота художника в Кирилівській церкві — зображення архангела Гавриїла на західному пілоні північного стовпа тріумфальної арки.

     Після архангела Гавриїла Врубелю доручили відтворення композицій на північній і південній стінах: «Вхід Господній до Єрусалима» і «Успіння Богородиці», що збереглася  фрагментарно у фресці ХІІ ст. Помічником майстра в цій справі був художник Ф. І. Зозулін.

   На склепінні центральної частини хорів Кирилівської церкви М. Врубель усього за три місяці й без підготовчих ескізів створив величезну  композицію, що стала легендарною. «Зішестя Святого Духа на апостолів», або «П’ятидесятниця», або «Трійця» — це один з найкращих творів М. Врубеля у Кирилівській церкві.

   Завершується композиція зображенням Царя-Космоса, велетенська фігура якого ледь втискується у відведене  для нього місце.

   Під композицією «Зішестя Святого Духа на апостолів», на пілоні опорного стовпа, зображено пророка Мойсея. Врубелю належить зображення голови для цієї постаті, яка дуже нагадує відомого врубелівського «Демона». На протилежній західній стіні хорів, між вікнами, Врубелем також написано голову для фігури пророка Соломона, образу якого надано виразних етнічних ознак.

   На люнеті, що міститься при вході до князівської молитовні, — погрудне зображення так званого блакитноокого Ісуса Христа, що також належить пензлю Врубеля.

    На півсферичній поверхні східної стіни князівської молитовні — «Ангели з лабарумами». Динамічні постаті, здається, перебувають у польоті, вражаючи надзвичайною експресією.

   У нартексі Кирилівського храму, в одній з нині спорожнілих поховальних ніш міститься твір, який сам Врубель в останні роки життя вважав найкращим. Це знаменита “П’єта”, або “Надгробний плач”, остання монументальна композиція, виконана Врубелем у Кирилівському храмі.  

   Цей твір на сакральну тематику настільки вражає емоційно, створює такий особливий духовний стан благоговіння, що цілком може розглядатися  як християнська реліквія.

   Виконуючи композицію в кращих традиціях давньоруського живопису, Врубель усе ж привносить в роботу своє бачення, своє розуміння моменту, використовуючи дар чудового колориста: вохристо-оливкова кольорова домінанта композиції контрастує з темно-синім фоном грозового неба — передвісника і свідка трагічної події.

   Врубель також виконав у храмі численні деталі, зробив окремі незначні дописи. Монументальні розписи він закінчив через сім місяців, після чого, керівник реставраційних і розписних робіт у храмі,   А. Прахов відправив його до Італії. Мандрівка до Венеції була необхідною для знайомства з творами майстрів італійського ренесансу та виконання там іконописних образів — Христа, Богородиці, святих Кирила та Афанасія Александрійських — для прикрашання цими іконами нового мармурового іконостаса.

Живописним шедевром Врубеля є ікона Богоматері з Немовлям! Богоматір посідає на білому мармуровому престолі, надзвичайно співзвучному мармуровому іконостасу. Її пурпурове, імовірно оксамитове вбрання, виблискує перлами, що прикрашають мафорій та червоні чобітки. Багато гаптована перловими візерунками, ніжно-золотава подушка під Божою Матір’ю надає величності створеному Врубелем образові.

Строгу гармонію ліній і фарб автор поєднує з контрастними кольорами, підсилюючи емоційність лику Богородиці.     У лику Матері відчувається величезне напруження, у сумному віщому погляді, що межує з екзальтацією, у спаленілих від душевних страждань вустах – печать великої трагедії.     Величезне враження справили твори М. Врубеля у Кирилівській  церкві на поетесу А. Ахматову. Вона згадувала: “Киевский Врубель. Богородица с безумными глазами в Кирилловской церкви. Дни, исполненные такой гармонии, которая, уйдя, так ко мне и не вернулась”.    Сьогодні ми захоплюємося творами Врубеля, намагаємося осягнути їх далекий загадковий світ. Проте, цей світ — поряд, він відкривається нам на теренах Кирилівського сакруму і тоненькою ниттю тягнеться до розуміння генія майстра, зашифрованого у символах і образах його  кирилівських творів.