Фресковий живопис

   Фресковий ансамбль пам’ятки вирізняється дивовижною цілісністю, художньою досконалістю, оригінальністю. 800 кв. м автентичних кирилівських фресок ХІІ ст. за кількістю, сюжетним змістом та якістю виконання не мають рівних серед одночасних їм розписів сакральних споруд Східної Європи.

   Розташування сюжетів фресок відповідає розробленій Церквою канонічній схемі небесної ієрархії. У простінках вікон барабана бані розташовані монументальні постаті дванадцяти апостолів. На парусах (архітектурних сферичних трикутниках, за допомогою яких здійснюється перехід від кола барабана до підбаневого квадрата) написано чотирьох євангелістів.

   Центральні арки, що підтримують барабан бані, декоровані зображеннями Сорока мучеників Севастійських у медальйонах, пов’язаних між собою  мальованими  петлями-кільцями. У центральній апсиді — постать Богородиці Оранти (Тієї, що молиться) з молитовно піднятими руками. Більша частина композиції — олійний живопис ХІХ ст., а від стародавнього фрескового зображення зберігся край блакитного хітона Богородиці та подіум, на якому вона стоїть. Під Орантою розміщено фрескову композицію «Євхаристія» — сцену причастя апостолів. Під «Євхаристією» — «Святительський чин», або «Поклоніння жертві».

   На стовпах тріумфальної арки, у середньому горизонтальному регістрі, міститься біблійний сюжет «Стрітення», що досить рідко зображується на цьому місці. Кирилівське «Стрітення» зображує святу родину — Йосифа і Марію з маленьким Христом на руках – на північному вівтарному стовпі. Вони прямують до храму. Святу родину зустрічають старець Симеон та пророчиця Анна, образи яких виконані на західному боці південного вівтарного стовпа. Вражає майстерністю виконання зображення Симеона Богоприїмця.

   Під сценою «Стрітення» бачимо величні  монументальні фрескові постаті апостолів Петра й Павла — намісників Церкви земної.

   На  південній стіні трансепта на великій площі розташовано композицію «Різдво Христове». Цей святковий сюжет, що немов зітканий з окремих мініатюрних сцен, знаменує прихід у світ Спасителя.

   Велике зацікавлення викликає унікальний фресковий цикл південної апсиди. Це яскраві деталізовані житійні сцени парних святих — славетних александрійських єпископів Кирила та Афанасія, це живопис, який не має аналогів у давніх пам’ятках усього візантійсько-балканського кола.

   Збереженість розписів хоч і не повна, але найкраща з усіх фресок пам’ятки. Кольорова гама — це червоний, блакитний, зелений та жовті пігменти. Манера виконання нагадує книжкову мініатюру. Фрески дияконника, що об’єднані сюжетно, складають послідовну розповідь, яка вводить глядача в реалії церковного життя ІІІ—V ст. єгипетської Александрії і періоду ранньої Візантії.

   На стінах південної, або Кирилівської апсиди розміщено 16 житійних сцен; у техніці фрескового живопису з них збереглося дванадцять: «Кирил пише заповідь Божу», «Кирил учить царя», «Кирил учить у соборі», «Богородиця благословляє Кирила і Афанасія», «Святий Кирил викриває єретиків», «Святий Кирил проповідує праву віру», «Святитель Афанасій у човні», Похорон святого Кирила», «Похорон святого Афанасія»  та інші.

«Кирил учить царя»

  Живопис жертовника, або північної апсиди Кирилівської церкви, репрезентує сюжети, що не знаходять прямих аналогій у стародавньому монументальному мистецтві. Усього на стінах апсиди втілено образи 37 балканських святих, більшість з яких збереглися у фресці.

   На стінах собору можна бачити п’ять фрескових зображень воїнів. Одне з них різниться від інших своїм оригінальним трактуванням. Гордовита імпозантна постать, коштовний одяг свідчать про те, що тут зображено не звичайного воїна, а князя-полководця.

   У нартексі увагу привертає грандіозна композиція «Страшний суд». Велетенська фреска займає всю площу стін нартекса, переходить на стовпи та арки, пілястри і коробове склепіння. У монументальному церковному живописі цей сюжет поширюється на Русі у пам’ятках ХІІ ст. У Кирилівському храмі цю композицію можна розглядати як найбільш раннє та найкраще збережене зображення Страшного суду у давньоруському мистецтві.     

Окрасою Кирилівської церкви без перебільшення є знаменита фреска «Ангел, що згортає небо». Вона прикрашає пілон південного стовпа нартекса. Ця динамічна, вишукана в художньому відношенні сцена кінця світу виконана у кращих традиціях давньоруського монументального живопису і є одним із його шедеврів.

  На другому поверсі, на південній стіні князівської молитовні зображена сцена «Ангел, що веде юного Іоанна Хрестителя в пустелю».

  Кирилівська церква багато прикрашена орнаментами, їх можна нарахувати більше ніж 80 різновидів.

   Іконографічна програма Кирилівського храму, у першу чергу, відповідає візантійській християнській живописній  традиції, а по-друге, акцентує увагу на уславленні замовника, його роду і духовних патронів ктитора – александрійських святих Кирила та Афанасія.

   Слов’янські написи, що супроводжують давній живопис, свідчать про виконання фресок київськими майстрами, які, наслідуючи візантійську і македонську традиції, створили свій оригінальний фресковий ансамбль, настояний на місцевих давньоруських декоративно-живописних традиціях.

   Фрески Кирилівської церкви, у порівнянні з фресками інших сучасних з нею  храмів Русі-України, вирізняються найкращим збереженням і найбільшою повнотою, цілісністю, ідейно-змістовною наповненістю, художньою досконалістю, оригінальністю.