Архітектура Будинку митрополита

Архітектура Будинку митрополита

Будинок митрополита розташований в центральній частині Софійського архітектурного ансамблю, напроти головного входу до собору. Цей стрункий за силуетом двоповерховий з мансардою палац відіграє значну роль у формуванні як центрального майдану перед собором, так і митрополичого подвір’я.

Будівництво кам’яних Митрополичих покоїв розпочалося за архієпископа Київського і Галицького Варлаама (Ванатовича, 1722 – 1730). В цей час зведено одноповерхову, на високому цоколі, Н-подібну в плані споруду, видовжену за віссю південь-північ. В центрі східного фасаду, зверненого до собора, розташовано головний вхід, до якого ведуть одномаршові сходи. На східному і західному фасадах виступають гранчасті ризаліти. Фасади членуються пласкими лопатками, товсті стіни прорізують аркові вікна-амбразури без лиштв.

В основі планувальної структури Будинку – доволі розповсюджений тип народного житла України XVII-XVIII ст., так звана «хата на дві половини»: посередині знаходяться сіни (передпокій), з боків – по два житлових приміщення. Сіни та чотири невеличкі кімнати первісного ядра мають склепінчасті перекриття стель, глибокі ніші в стінах. В одній з кімнат (на південь від передпокою) під пізнішими нашаруваннями в значній мірі зберігся оригінальний олійний живопис XVIII ст. Його було відкрито та реставровано у 2003 – 2008 рр. бригадою художників-реставраторів Національного заповідника «Софія Київська» під керівництвом заслуженого художника України А. Остапчука.

Другий поверх Будинку зведено за наступного митрополита Рафаїла (Заборовського, 1731 – 1747) – видатного церковного і громадського діяча, який усіляко сприяв піднесенню просвітництва, релігійно-культурного життя України. Ймовірно, в цей період у будівництві брав участь відомий архітектор Й.-Г. Шедель, який, на замовлення архіпастиря, спроектував у Києві ряд визначних споруд.

Розбудову Митрополичих покоїв продовжено за митрополита Тимофія (Щербацького, 1747 – 1757). За проектом архітектора С. Антонова було надбудовано мансарду, зроблено новий дах «із заломом», на східному і західному фасадах споруджено пишні барокові фронтони, прикрашені пілястрами, волютами, ліпним орнаментом, рипідами у вигляді сонць, які композиційно пов’язані з Брамою Заборовського. З півдня до споруди прибудували кам’яний одноповерховий корпус келій, який до нашого часу не зберігся.

Розширення і перебудови тривали й надалі. Так, у 1757-58 рр., за митрополита Арсенія (Могилянського, 1757 – 1770) над корпусом келій звели другий дерев’яний поверх «для умножения покоев». За митрополита Гавриїла (Кременецького, 1770-1783) до південно-західного рогу Митрополичого будинку було прибудовано ще два корпуси келій (пізніше розібрані).

У 1884-85 рр., за митрополита Платона (Городецького, 1882 – 1891), архітектором В. Ніколаєвим здійснено реконструкцію Будинку митрополита, розібрано південну прибудову, від якої до сьогодні залишився невеликий об’єм (по три віконні отвори на першому і другому поверхах); західний двір заповнено новим об’ємом із заокругленими кутами, в його інтер’єрі влаштовано велику залу й парадні сходи на другий поверх. На рівні другого поверху прибудовано балкон на чотирьох колонах. В результаті цієї реконструкції західний фасад повністю втратив первісну архітектурно-просторову композицію.

На початку ХХ ст., після обстеження Будинку архітектором Є. Єрмаковим, здійснено капітальний ремонт: приміщення другого поверху і східний фасад декоровано ліпленням, виконаним скульптором М. Івановим, фронтон прикрашено живописом (художник В.  Ющенко).

У 1946-48 рр., у зв’язку з пристосуванням Будинку під Академію архітектури України, було проведено реконструкцію (автори – архітектори Л. Граужис та З. Яблонський): змінено внутрішнє планування, переобладнано мансарду і там влаштовано ряд робочих кабінетів.

Наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр. інститутом «Укрпроектреставрація» проведено комплексні наукові дослідження споруди та розроблено ескізний проект реставрації (автор – архітектор С. Юрченко).  На початку 2000-х рр. цей проект було скориговано і доопрацьовано відомим архітектором-реставратором, заслуженим архітектором України В. Отченашко. Реставраційні роботи виконані у 2005 – 2008 рр. коштом держави, а також за підтримки благодійного фонду «Розвиток України».

Незважаючи на численні перебудови і ремонти, Будинок митрополита зберіг цілісність архітектурного образу. Він виглядає монументально і парадно і на сьогодні є унікальною пам’яткою цивільної архітектури та мистецтва доби бароко. Разом з іншими об’єктами Софійського архітектурного ансамблю Будинок митрополита включено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.