Самуїл Миславський

Самуїл Миславський (в миру – Симеон Григорович Миславський) народився 24 травня 1731 р. в с. Полошки Глухівського полку в родині священика. У 1752 – 1754 рр. навчався у Києво-Могилянській академії, по закінченні якої прийняв чернечий постриг у соборі святої Софії в Києві і був зарахований в академію вчителем аналогії, латинської граматики і поезії. З 1756 р. – ієромонах, викладач риторики; з 1759 р. – професор богослов’я; з 1761р. – ректор академії, архімандрит Братського училищного монастиря і член Київської консисторії. Займався поліпшенням господарсько-економічного стану академії, вдосконаленням навчального процесу, запровадив нові курси викладання. У 1766 р. домігся від царської влади збільшення державних субсидій на утримання академії.

28 червня 1768 р. у соборі Святої Софії на честь 6-ї річниці вступу на престол російської імператриці Катерини ІІ виголосив проповідь, яка була надрукована і привернула увагу цариці. Згодом Самуїл був викликаний у Санкт-Петербург, призначений царським указом і висвячений в грудні 1768 р. на єпископа Бєлгородського й Обоянського. З 1771 р. – єпископ Крутицький Московської єпархії, член Синодальної контори з дорученням завершувати оновлення кремлівських соборів. З 1775 р. – член Святійшого Синоду, у 1777 р. призначений архієпископом Ростовським.

З 22 вересня 1783 р. – митрополит Київський і Галицький. На цій посаді продовжував опікуватися академією – запровадив реформи, які змінили принципи викладання на кшталт навчального процесу в народних училищах Росії. Запровадив вивчення арифметики, історії, географії, малювання, російської та французької мов. Для навчання вчителів новому способу викладання їх почали направляти в російські народні училища а також у Московський і Віденський університети. Обдарованих учнів митрополит також направляв на навчання в європейські університети власним коштом. При друкарні Києво-Печерської лаври заснував академічну друкарню з цивільним шрифтом, дбав про наповнення бібліотеки Київської академії підручниками. У 1792 р., за сприяння митрополита Самуїла, при академії утворилося Вільне поетичне товариство під керівництвом учня митрополита, видатного вченого І. Фальковського. В результаті Києво-Могилянська академія підняла рівень навчання і стала на один щабель з московською академією, а її студентів запрошували викладати в кращих навчальних закладах Росії.

Митрополит Самуїл домігся скасування рішення про переведення академії в Софійський монастир і Києво-Печерську лавру, перетворення Братського Богоявленського монастиря на шпиталь, передання їх маєтностей до казенного відомства.

Якщо за молодих років Самуїл (Миславський) був оборонцем давніх прав української церкви і Києво-Могилянської академії, то, ставши митрополитом, перетворився на вірного і сумлінного провідника політики російської імператриці Катерини ІІ. Найважливішою подією за його часів стало проведення в Лівобережній Україні  секуляризації церковних земель у 1784 р. Після запровадження в Україні духовних штатів у 1786 р. митрополит Самуїл зумів захистити деякі українські монастирі від ліквідації. Згідно з указом «Про штат Київської, Чернігівської і Новгород-Сіверської єпархій», київський митрополичий дім прирівнювався до московського архієрейського дому, Києво-Печерська лавра – до Троїце-Сергієвої. Кафедральний Києво-Софійський монастир перейменовувався на собор із штатом білого духовенства, як у московському Архангельському соборі.

Досліджував історію Києва, Києво-Печерської лаври, Київської Русі. Опублікував низку богословських творів, підручник «Латинська граматика» (1765 р.), що використовувався у багатьох навчальних  закладах. За свої праці Самуїл (Миславський) був обраний членом Російської академії наук.

Зібрав цінну колекцію книг і рукописів, що зберігається в Державній бібліотеці Росії в Москві (більша частина), а також у Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського в Києві.

Владика помер 5 січня 1796 р., похований у склепі Софійського собору.