Платон Городецький

Платон Городецький (в миру – Микола Іванович Городецький) народився 5 травня 1803 р. в родині сільського священика в с. Погоріле-Городище Тверської губернії. Освіту отримав у Ржевському духовному училищі та Тверській духовній семінарії, по завершенні якої у 1823 р. вступив до Санкт-Петербурзької духовної академії.

Після отримання ступеня магістра (1827 р.) призначений професором Орловської духовної семінарії, у якій також займав посаду інспектора семінарії та викладав французьку (за іншими джерелами – грецьку) мову. 

У 1829 р. переведений до Санкт-Петербурзької духовної академії, де через рік прийняв чернечий постриг і був рукопокладений спочатку в сан ієродиякона, а з часом – в ієромонаха. У 1831 р. зведений у сан архімандрита.

З 1837 р. призначений ректором Костромської семінарії, професором богословських наук. Водночас керував Костромським Богоявленським монастирем. Через два роки (1839 р.) переведений у Вільно на посаду настоятеля Свято-Духового монастиря.

В подальшому обіймав посаду єпископа різних єпархій: єпископ Ковенський (1843 – 1848 рр.), єпископ Ризький, керуючий Псковською єпархією (1848 – 1867 рр.). За час єпископства у Ризі укріпив позиції православ’я, впорядковував храми та сприяв мирному переходу до православ’я старообрядців. Також очолював Донську (1867 – 1877 рр.), Одеську і Херсонську (1877 – 1882 рр.) єпархії.

4 лютого 1882 р. висвячений на Київського митрополита, священноархімандрита Києво-Печерської Лаври. Член Святійшого Синоду.

На відміну від багатьох інших священноархімандритів Лаври, Платон мешкав у Митрополичих покоях на Софійському подвір’ї. За нього у Софійському соборі проведено значні будівельні та ремонтно-реставраційні роботи: відновлено західну паперть (на місці зруйнованої зовнішньої галереї прибудовано нартекс), влаштовано повітряно-калориферне опалення, відкрито й відреставровано деякі мозаїчні і фрескові сюжети. Також проведено ремонт і оновлення Будинку митрополита: у 1884-86 рр. за проектом єпархіального архітектора В. Ніколаєва розібрано південну прибудову, від якої до сьогодні залишилася невелика частина, західний двір заповнено новим об’ємом із заокругленими кутами, в його інтер’єрі влаштовано велику залу й парадні сходи на другий поверх. На рівні другого поверху прибудовано балкон на чотирьох колонах.

Очоливши Київську митрополію, владика Платон приділив значну увагу вдосконаленню системи єпархіального управління та її кадрового забезпечення. Домігся передачі Київській митрополії у 1886 р. землі та приміщень для відновлення Межигірського Спасо-Преображенського монастиря  та благодійних закладів при ньому, на благоустрій яких пожертвував значні кошти (у 1935 р. монастир зруйновано).

Опікувався Київською духовною академією, регулярно брав участь у випускних і річних екзаменах, а також академічних урочистостях. Сприяв організації Богоявленського братства з підтримки нужденних студентів (1883). При його заснуванні, прийнявши звання покровителя, зробив внесок у 1500 руб. до основного капіталу, крім того щорічно жертвував по 500 руб. З 1882 р. й до кінця життя був попечителем церковно-археологічного товариства при академії.

Високопреосвященний Платон часто надавав матеріальну допомогу власним коштом не тільки нужденним підпорядкованої йому єпархії, а й представникам інших земель, в особливості жителям областей, якими раніше керував. Така діяльність митрополита закріпила за Високопреосвященним Платоном звання одного з найщедріших благодійників свого часу

Помер Владика Платон 13 жовтня 1891р. у Києві. Похований у північній галереї Софійського собору.