Гавриїл Кременецький

Гавриїл Кременецький (в миру – Григорій Федорович Кременецький) народився 20 листопада 1711 р. у м. Носівка нині Чернігівської обл. в родині війта (міського старшини). Навчався у Києво-Могилянській академії, з 1732 р. – у Харківській училищній колегії, потім – у Московській слов’яно-греко-латинській академії, яку закінчив у 1736 р. «с большим успехом».

По завершенні навчання, на запрошення свого вчителя і покровителя Стефана (Калиновського), який на той час був настоятелем Олександро-Невського монастиря (пізніше – Лаври), був переведений в засновану при монастирі Духовну семінарію. З 1 квітня 1736 р. викладав у семінарії латину, грецьку граматику, математику, давньоєврейську мову, філософію і богослов’я. Разом з іншим вихідцем із Києво-Могилянської академії, відомим релігійним діячем А.С. Зертис-Каменським вони переклали з латинської на російську мову твір Адама Селлія (в чернецтві Никодима) «Историческое зерцало Российских Государей от Рюрика до Елисаветы Петровны» та від імені Духовної семінарії подарували цей твір імператриці Єлизаветі. У 1740 – 1748 рр. обіймав посаду ректора Олександро-Невської семінарії.

У 1739 р. Кременецький прийняв чернечий постриг з іменем Гавриїл. З 1748 р. – архімандрит московського Новоспасського монастиря, з 1749 р. – член Святійшого Синоду. У 1749 р. рукопокладений у сан єпископа Коломенського і Каширського. Під час перебування на кафедрі багато часу приділяв Коломенській духовній семінарії. З 1755 р. – єпископ Казанський і Связький; брав активну участь у створенні Казанської гімназії. У 1762 р. очолив Санкт-Петербурзьку єпархію. Сприяв розповсюдженню синодальних видань, у 1769 р. видав розпорядження про обов’язкову проповідницьку діяльність для всіх священнослужителів, що викладали у школах. За його ініціативою у Олександро-Невському монастирі активно велося будівництво, були зведені нові кам’яні келії.

Гавриїл Кременецький був учасником імператорської комісії по проведенню секуляризації церковного майна.

З 22 вересня 1770 р. – митрополит Київський і Галицький. Проте прибув у Київ лише в лютому 1772 р., коли закінчилася епідемія чуми. В Київській митрополії Гавриїл намагався реформувати церковну службу у відповідності з нормами, що існували у великоруських єпархіях, запровадив штатний розклад для парафіяльних храмів.

Як і його попередники, митрополит Гавриїл піклувався про матеріальне забезпечення Києво-Могилянської академії, підтримував малозабезпечених учнів. Сприяв відродженню академічної бібліотеки, зібрання якої значно постраждало під час пожежі 1780 р. Реформував навчальний процес, скоротивши термін навчання з 12 до 9 років, ввів нові навчальні курси. Скасував вибори ректора, префектів і професорів, яких за його реформою між призначати лише митрополит особисто. Заповів для потреб академії 73 тис. рублів сріблом.

За нього в Софії Київській перебудовано хлібню (надбудовано другий поверх для розміщення Київської духовної консисторії), з північного боку Будинку митрополита зведено ризаліт, в якому згодом влаштовано сходи, що вели до церкви Воскресіння Христового на другому поверсі.

Митрополит Гавриїл помер 17 вересня 1783 р., похований у склепі Софійського собору.