Флавіан Городецький

Флавіан Городецький (світське ім’я – Микола Миколайович Городецький) народився 26 липня 1840 р. в м. Орел у дворянській родині. На четвертому році від народження втратив батька, на десятому – матір. Виховувався в будинку тітки. Середню освіту отримав в Орловській гімназії, до якої був прийнятий прямо в четвертий клас у 1853 р. Згодом вступив на юридичний факультет Московського університету, але не закінчив, у грудні 1863 р. став послушником Московського Симонова монастиря, де виконував обов’язки паламаря, працював чорноробом, прислужував у вівтарі і в храмі.

У 1866 р. вирушив слідом за своїм наставником, архімандритом Гурієм, якого було призначено настоятелем православної церкви в Римі; там прийняв чернецтво з ім’ям Флавіан. В тому ж році разом з архімандритом Гурієм Флавіан повернувся в Росію, був зарахований до братії Спасо-Преображенського монастиря в Казані, у 1867 р. став ієромонахом.

У період 1873 – 1891 рр. Флавіан був членом Пекінської духовної місії в Китаї, згодом був призначений архімандритом місії. Вивчивши китайську мову, Флавіан переклав нею «Пояснення православного богослужіння», ним самим складене, «Вказівку шляху в царство небесне» митрополита Московського Інокентія, «Короткий виклад християнської віри» протоієрея Волобуєва. В цей час він почав збирати бібліотеку, зібрав також колекцію китайських художньо-декоративних творів.

У 1884 р., після повернення до Росії, був зарахований до числа братії Олександро-Невської Лаври. У 1885 р. – архієпископ Аксайський, вікарій Донської єпархії. У 1891 р. призначений єпископом Холмсько-Варшавським, з 1898 до 1901 р. – екзарх Грузії. З 10 листопада 1901 р. – архієпископ Харківський і Охтирський. У 1898-1899 рр. Владика Флавіан був обраний почесним членом Казанської і Санкт-Петербурзької духовних академій, у 1902 р. отримав звання почесного члена Київської духовної академії.

З 1 лютого 1903 р. – митрополит Київський і Галицький, священноархімандрит Києво-Печерської лаври. Мешкав (з перервами) у Києво-Софійському митрополичому будинку. Владика Флавіан дбав про освіту своєї пастви. Знайомство з єпархією він почав з відвідування духовних навчальних закладів та єпархіальних установ. За тиждень проінспектував всі семінарії і духовні училища Київської єпархії, в тому числі – жіночі, був присутній навіть на лекціях в Київській духовній академії. Згодом він забезпечив церковнопарафіяльні школи утриманням за рахунок щорічних фіксованих відрахувань від прибутків церков єпархії і загалом посилив нагляд за діяльністю духівництва у парафіях. Він неодноразово брав участь у засіданнях Церковно-історичного та археологічного товариства, що існувало при Київській духовній академії, завжди надавав Товариству посильну допомогу. Владика Флавіан склав альбом портретів усіх архієреїв синодального періоду (у 4 томах), які заповів бібліотеці Святійшого Синоду.

У 1909 р. на території Києво-Печерської лаври почала функціонувати бібліотека, куди Владика передав власні книги – 20 тис. примірників, серед яких було чимало рідкісних видань, богословських і світських, що висвітлювали проблеми історії, педагогіки, літератури, філософії, а також видання щодо хорового церковного співу. Окрему групу складали рукописи, архіви родин князів Воронцових та Куракіних, Південно-Західної Російської імперії. Збірка мала каталог, картки в якому митрополит створив власноруч. Вітрини для раритетів і книжкові шафи виготовили у київській столярній майстерні І. Прядченка. Бібліотекою могли користуватися не тільки лаврські ченці, а й студенти Київської духовної академії, Київського імператорського університету св. Володимира, науковці з Петербурга, Києва, Москви. Значна частина «бібліотеки Флавіана» увійшла до збірки Національної історичної бібліотеки України, що функціонує на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Митрополит Флавіан заснував у Києві місіонерський комітет, перетворений у 1908 р. на єпархіальну місіонерську раду, був її головою. Жертвував гроші на утримання місіонерського персоналу. За дорученням Святійшого Синоду влітку 1908 р. керував 4-м Всеросійським місіонерським з’їздом у Києві.

Найбільш відомою і помітною подією під час перебування Владики Флавіана на Київській митрополичій кафедрі було святкування 800-річчя відновлення Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Влітку 1909 р. він правив урочисте богослужіння в присутності російського імператора Миколи ІІ в Полтаві з нагоди святкування 200-річчя  Полтавської битви.

За нього у Києво-Печерській лаврі споруджено митрополичу церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, готельний корпус, лікарню, аптеку. В Китаївській пустині зведено храм св. Серафима Саровського.

Незабаром після початку Першої світової війни стараннями митрополита Флавіана у Києво-Печерській лаврі відкрито лазарет на 120 місць, одне з приміщень віддали для поранених та тих, хто виготовляв амуніцію для військових; у Києво-Софійському митрополичому будинку також було влаштовано шпиталь.

В цей час митрополит Флавіан вже хворів, але продовжував працювати. Помер митрополит Флавіан 4 листопада 1915 р. від астми в Лаврському митрополичому будинку. Похований у Хрестовоздвиженській церкві на Ближніх печерах.