Філофей Успенський

Філофей Успенський (в миру – Тимофій Григорович Успенський) народився15 (27) січня 1808 р. в родині сільського диякона в селі Закоб’якине Любимського повіту Костромської губернії.

Освіту отримав у Ярославській духовній семінарії (1828) та Московській духовній академії (1832). 13 листопада 1832 р. прийняв чернечий постриг з ім’ям Філофей. Як найкращого випускника його залишено в академії зі званням бакалавра церковної словесності, а через рік призначено викладачем герменевтики та біблійної історії. Звання ієромонаха отримав у 1833 р.

У 1838 р. переведений до Санкт-Петербурзької духовної академії, де викладав моральне та пастирське богослов’я.Через рік зведений у сан архімандрита. Був ректором Харківської (1842) і Віфанської (1842 – 1847) духовних семінарій, а з 14 березня 1847 р. – Московської з призначенням на посаду настоятеля Московського Високопетровського монастиря. У 1849 р.  рукопокладений у сан єпископа Дмитрівського, вікарія Московської митрополії. Упродовж 1853 –1857рр. очолював Костромську кафедру.  Разом з іншими ієрархами в 1856. брав участь у коронації імператора Олександра Миколайовича та імператриці Марії Олександрівни.

У 1857 р. переведений єпископом Тверської єпархії, яку очолював до 1876 р. Водночас, у 1859 р. викликаний до Санкт-Петербурга для присутності у Священному Синоді, де був майже безперервно до 1868 р., за винятком кількох літніх місяців, коли був звільненим для улаштування справ єпархії.

23 квітня 1861 р. зведений у сан архієпископа.

В травні 1876 р. за високі особисті та архіпастирські заслуги і особливо суворе подвижницьке життя зведений в сан митрополита Київського і Галицького зі званням священно-архімандрита Києво-Печерської Лаври. Обраний почесним членом Санкт-Петербурзької академії. Митрополит Філофей – людина високого розуму і широкої освіти. Сам – абсолютний аскет у житті, він не зобов’язував інших до таких самих суворих правил, вважаючи це справою виключно добровільною. Владика Філофей завжди був зосереджений і замкнутий у собі, проте – доступний усім, хто шукав його благословення або його допомоги у певній справі. Не дивлячись на те, що святитель – це людина наділена владою, Філофей ніколи не змушував на себе чекати, якщо йому доповідали про прихід того чи іншого відвідувача. На обличчі святителя ніколи не було видно роздратування або гніву, навпаки – завжди спокійний погляд й готовність служити іншим.

Він не любив багато говорити й, тим більше, «висловлюватися друковано», тому і не друкував своїх проповідей. Понад усе він тримався святого життя: скрізь і завжди жив келійно і відокремлено, був зосереджений переважно на молитовному подвигу, внутрішньому самовипробуванні і духовному вдосконаленні.

          Помер 29 січня 1882 р. внаслідок крайнього потрясіння нервової системи і всього організму через звістку про вбивство царя Олександра ІІ Миколайовича (1 березня 1881р.). Похований у Хрестовоздвиженській церкві Києво-Печерської Лаври у склепі перед Казанською іконою Божої Матері.